Пакистан доволі молода держава , історія якої втягла в себе культурну спадщину багатьох народів, та є доволі насиченою . Ця держава була остаточно заснована в 1947 році , на території Пакистану панують Ісламські , Буддиські та Індуіські традиції які складають культурну спадщину традицій та звичаї Пакистану . Зважаючи на ці фактори історія культури Пакистану є доволі старою за її традиційно історичними надбаннями . Найбільш важливим і дотримуваними є настанови «Корану» , якій навіть залишає всій відбиток і на сфері політично-економічного життя країни .
Що стосується системи освіти тут може бути і відступ як кажучи люди які вважають це не обов’язковим не є засудженими за це . Але освіта вважається етично прийнятою , школи так гімназії можна знайти в кожному місту та населеному пункті країни . Обов’язковою як і в усіх країнах вважається початкова освіта , та середня шкільна . Також бажаною є і вища освіта .
Пакистан являється однією із най європеїзованих країн Ісламського народу , тому більшість звичаїв є пом’якшенні по відношенню до інших Ісламських країн . Це відбивається по відношенню до туристів та жінок. Жінки не носять «чадру» , як постійний одяг , а одягають її при відвідуванні «мечеті» .
Загальному гардероб в якому жінка знаходиться за межами дома є стриманим але і дозволяються яскраві кольори , жінки мають право на навчання у вищих закладах , та можуть приймати участь як і в соціальному так і в політичному житті країни . Що стосується побутових умов тут нічого не відрізняється від початкового уставу Корану .Також жінки велику роль приділяють прикрасам , що може показати статус роди та жінки .
Найбільше уваги приділяється браслетам «чурійя» пластмасові та скляні браслети носять не заміжні жінки, золоті заміжні, кількість та розмір браслетів говорить про достаток родини в якій проживає жінка . Якщо ти гість в будинку у пакистанців то ти не маєш права заходити на жіночу сторону будинку .
Пакистанці вважаються релігійним народом . Так звана молитва «намаз» має здійснитися при любих обставинах в точно зазначений час який є прийнятим для всіх мешканців . Намаз може здійснюватися як і в спеціально відведених місцях так і на місці роботи пакистанця , він покидає справу яку робив і починає молитися . Не етично під час молитви заходити в мечеть взутим , взуття кладеться в спеціально відведене для неї місто та підошвою одна до одної .
Не можна стояти вперед до молящегося носками ніг, також не можна відволікати людину від молитви і проходити повз нього . Найвидніше це спостерігається під час «Рамадану» , кінець якого святкують як свято « Ід альф-Фітр » . Це вважаються останні дні священного місяця рамадану , в які пакистанці ходять в гості , і вулиці прикрашаються . Також святкуються такі свята як «Ід-уль-Аза» свято про згадку жертвопринесення пророка Ібрагіма , а також дуже яскравим є свято «Джоші» так зване свято весни .
Пакистанці є дуже шанобливим народом , велике значення вони віддають повазі до старших . Так би мовити старійшин роду , до них вони звертаються в більшості питань . Можна сказати для них є не етично , вирішувати питання не порадившись зі старим («мула» або «кади») . Старший має право давати поради що до сімейного , соціального життя . Зважаючи на сімейний етикет всі свята та традиції сім’ї визначає старший за часте це чоловік , але так само і авторитетом користується старша жінка . Свята прийнято відзначати в колі сім’ї та друзів .
Етичним вважається приходячи в дім принести хазяїнам дарунок , ні в якому разі не можна приносити алкоголь . Можна дарувати прикраси , речі побуту які оздоблюють декор будинку (вази , килими ) , солодощі , табак хоча куріння не дозволяється в громадських містах , але в особистому маєтку це дозволено і вважається допустимим .
Так як пакистанці є європеїзованим народом то вони вітаються потискання руки , але не етично буде подати пакистанцю ліву руку так як вона призначена для особистої гігієни . Прийнятим для близьких знайомих є обійми та поцілунки при привітанні . Похід в гості для них вважається як ціннісна традиція культури , не етично відмовляти господарю якій тебе запросив у свій маєток , адже запрошення є виявом поваги та доброзичливості .
Шлюб у Пакистані прийнято вкладати в кругу одного клану або ж , людей рівного достатку . Пакистанці дуже цінують своїх дітей адже вважають їх найбільшим дарунком Аллаха хлопцям приділяється більша увага адже він має мати велике придане або вже мати перед весіллям власний нажиток( дім , кошти , роботу ) та є продовжувачами роду , що є важливим фактором . Жінки також не минають батьківської уваги , для них батьки ретельно підбирають чоловіків та готують придане . Весілля у пакистанців святкують чотири дні .
Перший день подружжя святкує окремо кожен у своєму батьківському домі прощення з батьківською домівкою . Другій день «Менді» що означає окрашення рук хною. Третій день «Бараат» що є основним адже в цей день проводиться релігійний обряд і саме конституційне вкладання шлюбу . Наречена має бути одягнена вбрання червоного кольору , а на голові у нареченого має бути червоний тюрбан .
Вбрання нареченої прикрашається золотими прикрасами ,які символізують собою достаток в родині .Не етичним є приходити гостям на весілля в червоному , адже це яскравий колір якій виділяє молодят . В цей вечір наречена переїздить в дім нареченого прощаючись з батьківським будинком . На четвертий день « валіма» якій є заключним наречені постають перед гостями як подружжя , в цей день гості вітають молодих , і накривається пишний бенкет .
Дивлячись на все в Пакистані переважають мусульманські традиції та звичаї , етичні і правові правила поведінки в суспільстві . Не дивлячись на наближення до Європи , пакистанці залишаються прихильниками своїх правил та звичаїв . Будучи гостем та туристом в цій країні до вас поставляться з розумінням але краще перепитати ,чого потрібно уникати . Щоб не образити цим господаря який запросив вас у свій дім , та навіть простого перехожого .
