Сучасне естетичне виховання є досить актуальною проблемою в світі, і в Україні зокрема. Завдяки Інтернету, суспільство пересичене джерелами сучасного та стародавнього мистецтва, при цьому не помічаючи особливої різниці між ними. Єдиним залишилися критерієм оцінки цінності того чи іншого твору мистецтва стає його ціна на аукціоні. Сучасним людям стає дуже важко зрозуміти естетичну цінність будь-якого твору, завдяки тому, що саме поняття естетики втратило свою значимість, поступившись своїм місцем доступності та практичності.
Однак це не означає, що сучасний соціум хворий, або щось подібне. Просто у суспільства, як і в людини, відбулася переоцінка цінностей у зв’язку з кардинально зміненими умовами життя. Зрештою, цінителі краси і прекрасного не вимерли як мамонти, просто в дану епоху помітити їх досить проблематично. Для того, щоб можна було розглянути питання естетичного виховання в Україні, в першу чергу слід розглянути і саме поняття естетичного виховання.
Естетику можна назвати наукою про прекрасне, мистецтво, яке служить людям. Кожній людині, певною мірою притаманна любов до краси і прекрасного, до досконалості. Людина може захопитися буйством кольорів заходу, або звучанням музики, не замислюючись про це. Завдання естетичного виховання полягає в тому, щоб розвинути в людині здатність ясно і цілеспрямовано сприймати, відчувати, розуміти й оцінювати красу в навколишньому світі і дійсності, незалежно від того, в чому саме вона буде проявлятися — природі, відносинах, чи явищах мистецтва. Одночасно з цим естетичне виховання розвиває у людини здатність і бажання творити, творчо працювати і вносити прекрасне в своє життя і оточення.
Естетичне виховання можна описати як нерозривну частинку цілісного виховного процесу, поряд з трудовим, фізичним і моральним вихованням, процесу, який спрямований на те, щоб якомога більш різнобічно розвинути всіх членів суспільства. Таким чином ми можемо сказати, що в процесі виховання постійно формується особистість, яка є всебічно розвиненою, а інтелектуальна і фізична досконалість поєднується з високою чуттєвої культурою. Ми можемо включити в поняття естетичного виховання та розвиток естетичних почуттів і потреб, ставлення до світу, прагнення до творчості, прищеплення естетичних ідей, художніх смаків. Наприклад, якщо ми хочемо дати визначення до оцінки дійсності з позиції особистісних уявлень про красиве чи трагічне або якесь ще явище, ми називаємо його естетичним смаком.
Естетичне виховання в деякій мірі визначає людський характер, оскільки основними сферами, які його формують є природа, соціум, твори мистецтва, естетична теорія і діяльність.
На державному рівні створюються необхідні умови для якомога найповнішого вирішення поставлених естетичним вихованням завдань.
Особливість естетичного виховання в Україні полягає в тому, що в суспільстві існують кілька культур одночасно, як наприклад, масова, консервативна, молодіжна, народна, тощо. У кожної з них давно сформувалася своя, особлива картина світу, що відрізняється від інших у певних аспектах. Це явище можна оцінювати двояко — з одного боку, воно говорить про те, що у даного соціуму є дуже хороший потенціал розвитку, і різноманітність в культурному просторі теж є дуже хорошим знаком, а з іншого — це викликає деякі труднощі, оскільки політика державних структур повинна враховувати всі ці «субкультури» в їх проявах і видах мистецтва, що їх представляють.
Крім того, політика держави повинна бути спрямована на збереження і розвиток загальної картини світу, яка характерна для кожного народу і проявляється в культурі, так як вона є її (культури) ядром і основою, перетворюється на культурну традицію і передається кожному наступному поколінню.
Загальна культурна політика проявляється у двох напрямках — внутрішньому, який спрямовано на формування та популяризацію народної культури у вигляді традицій, і зовнішньому, спрямованому на те, щоб захистити свою культуру від впливу інших культур, і пропаганду своєї культури для ознайомлення з нею інших народів і, можливо, поширення її елементів серед них.
Ми можемо розглянути в яких шляхах відбувається культурна політика. Першою за популярністю в цивілізованому світі є політика популістики, як зрівняння в правах усіх наявних субкультур, що дає повне право їх розвитку. Політика, яка в деякій мірі використовується нашою країною (втім, цілком обґрунтовано) — патерналістська, яка дає деяку перевагу одним субкультурам, порівняно стосовно інших, часто у виграшній позиції стають культури, які властиві народу. І політика тоталітаризму, в якій суспільству нав’язується єдина картина світу, а всі інші бачення — забороняються або піддаються жорсткій критиці. Як приклад — сучасна Росія.
Якщо розділити культурну політику на види, тут ми можемо виділити тільки два. Інноваційна політика, яка прагне прискорити еволюцію культурного «ядра» в певному напрямку, і консервативна, яка, як зрозуміло з назви, прагне «законсервувати» ядро культури, зберігши його і залишивши незмінним.
Зараз в художньому, естетичному житті і культурі України, ці два види культурної політики змішалися — з одного боку дуже активно насаджується картина бачення світу в західному ключі, кілька «американізована», і, в той же час, ми прагнемо відродити та популяризувати свої національні традиції культури і мистецтва загалом і в цілому. Не можна не відзначити, що подібна ситуація дуже сильно впливає на те, як відбувається естетичне виховання, оскільки саме воно є основою будь-якої культури.
