В перекладі естетика означає чуттєве пізнання. Отже, це філософська наука, що вивчає естетичні норми у діяльності людини, її житті, в різноманітних процесах та буденному в цілому. Як висновок це наука про прекрасне. Олександр Готліб Баумгартен вважається основоположником цієї науки.

Естетика це творчий підхід людини до всього, що оточує її у світі. В процесі вивчення всіх тонкощів дійсності, кожен з нас по-своєму переживає стан емоційного піднесення, відчуття радості, задоволення. В душі виникає почуття гармонії, ми відчуваємо себе частиною цього безмежного простору. На мою думку, все що створено Богом має форму довершеності. Головна мета естетики є заглибитись в мистецтво, дослідити його, а також розкрити поняття природної краси. Звідси походять основні поняття категорій естетики такі як «естетична» і «художня».

Образ – це відображення реального світу в свідомості людини. Цю інформацію ми сприймаємо за допомогою органів чуття. Тварини сприймають її завдяки сильному емоційному забарвленню. Проте чим вищий ступінь розвиненості істоти, тим більше її можливість сприйняти.

В головному проходить відбір інформації і тільки людина може зібрати всі компоненти в загальний образ. Мистецтво – це результат еволюції свідомості людства. Що стосується предмета естетики то тут постає ставлення до всього у Всесвіті. Можливість бачити красу у всьому. Захоплюватись всіма процесами, а саме природою, космосом, культурою та іншим.

Усі види діяльності в той чи іншій мірі сформували естетичне значення для нас. Світ постійно змінюється, а це відображається на людині, на її культурних формах, за допомогою чого вона пізнає його та взаємодіє з ним. В сучасній науці відчуваються зміни в розвитку естетичних форм взагалі. Це несе нові можливості у розширенні уявлень про довічні європейські ідеали культури, а саме про істину, добро та красу.

У зв’язку з розвитком інформаційних технологій та нових засобів комунікацій і навчання приводять до змін психофізичної реорганізації свідомості людини, це пов’язано з тим що зараз ми все сприймаємо образно, а це дуже впливає на наші естетичні погляди, на відміну від формального або логічного мислення, яке поступається більш складній формі свідомості, яку розвивають в нас живопис, релігія, духовність – це складові культури.

Проте стрімкий розвиток може нести в собі певну небезпеку, бо виникає велика кількість нових проблем. Слід зазначити, що всі питання досліджуються науками, що пізнають їх. Естетика має розгалужені між предметні переплетіння, що несуть в собі естетичний початок. Наприклад переплетіння з психологією.

Для естетики і психології є спільною проблема творчості. Вона несе у собі граничний характер і єднає психологічний, філософський, естетичний, культурологічний, етичний, педагогічний підходи.

Психологічні дослідження про душу, психічні процеси, поведінку людини мають дуже вагоме значення, адже психологія намагається визначити, яку участь приймають у творчості багатогранні риси, що притаманні людині. Такі як: почуття, уява, воля, фантазія, інтуїція, мислення. Не має жодної потреби пояснювати, що всі ці психологічні процеси прямо пов’язані з творчістю. Вони постійно турбували і цікавили митців.

Психологія дала можливість пояснити чому творчі люди сприймають світ по-особливому, виявити психологічно притаманні риси їм, а також відобразити комунікації у мистецтві за допомогою образів у різних його проявах. З давніх часів нас цікавить в чому полягає геніальність та талант. Саме в психології ми можемо здобути відповідь на такі питання і прояснити для себе суть таланту.

В численних дослідженнях забарвлення набуває таке художнє явище як «катарсис». Цей термін був використаний Аристотелем, в якому розкрито душевне очищення людини, коли вона знаходиться в естетичному переживанні твору мистецтва. На думку багатьох вчених, які займаються дослідженням «катарсису», вважають кінцевим результатом естетично-мистецького впливу на свідомість людини.

Взаємодія естетики та психології проявляється в їх тісному існуванні. Віднесемо сюди визначення «емпатії», що означає входження в емоційний стан іншої людини, співчуття, співпереживання. Процес «ідентифікації» — порівняння людиною себе з іншими індивідами чи групою людей на основі відчуттів, емоцій. Процес наслідування іншим, тобто включення у власний світогляд певні ідеї своїх взірців, на які орієнтуються інші.

Треба звернути увагу і на таке нетрадиційне поняття, як «авторитарність» — це характеристика соціальна і психологічна творчої натури, яка намагається вплинути на оточуючих, завдяки своїй творчості. Авторитарність пророщує агресивність, переоцінку цінностей, власних можливостей. Простими словами це бажання бути лідером. Дуже часто такий аспект відстежується у колективі художньої творчості, наприклад у кіно чи театрі.

Як висновок, всі ці явища поєднують собі систему певних цінностей, яка має в собі велике значення для творців, оскільки вони постійно намагається змоделювати психологію людини, її поведінку, мотиви вчинків.

Зв’язок естетики і психології має творчий прояв і при дослідженні інших проблем. Таких як психологія творчості, шляхи розвитку мистецтва, сприймання витвору мистецтва.