Живопис – частина, вид образотворчого м-ва, що спрямований на передачу зорових образів за допомогою спеціальних технічних засобів. Традиційно живопис — нанесення зображень фарбами на тверду, нерідко на тканинну або паперову основу.
У творах живопису використовуються такі способи передачі, як колір, малюнок, світлотінь, графічність та виразність мазків, композиції та фактури, що дозволяє відтворити на площині багатогранне багатство світу, об’ємність та повноту предметів, їх мальовничість, матеріальну своєрідність, просторову глибину та світлоповітряне середовище.
Колір — найбільш специфічний для живопису виразний засіб. Його сила вираження, здатність викликати різноманітні емоційно-почуттєві асоціації підсилює враження від побаченого зображення, обумовлює декоративну і виразну можливість живопису. У творіннях саме колір створює цілісну с-му — колорит.
Застосовується перелік взаємозалежних кольорів з їх відтінками — гамму, хоч також існує монохромний живопис — відтінки одного кольору. Колірна композиція забезпечує певну колористичну єдність твору, має вплив на хід сприймання його глядачем, що є істотною частиною змісту його концепції та художньої структури.
Інший суттєвий засіб вираження живопису — малюнок – це світлотінь і лінія, заразом з кольором вони композиційно і ритмічно оформлюють зображення. Сама лінія відокремлює один від одного об’єми, і найчастіше є конструктивною базою мальовничої форми, що дозволяє узагальнено та детально відтворювати обриси предметів та їх дрібні деталі.
Світлотінь допомагає не тільки передати об’ємність зображень, рівень освітлення або затемненості як самих предметів, так і простору, де вони знаходяться, але і створює ілюзію руху повітря, світла та тіні. Одну з важливих ролей в живописі відіграє також барвиста пляма або простіше — мазок художника, що є його базовим технічним засобом і дає можливість передати різноманітні деталі. Мазок сприяє пластичності, об’ємності ліплення форми, передачі її матеріальної фактури і характеру, в об’єднанні з кольором відображає багатогранну колористичність реального світу. Емоційний характер мазка може бути гладким, злитим або пастозним, роздільним, знервованим(Ван Гог) він сприяє створенню емоційності та атмосфери твору, передачі почуттів і настрою митця, його відношення до зображеного.
Живопис може показувати та передавати стан статичності і відчуття розвитку, почуття спокою і емоційно-духовної насиченості, скороминущої миттєвості ситуації та ефект руху. У живописі можливі розгорнуті оповідання і складний насичений сюжет(Карл Брюллов). Це дозволяє живопису не тільки наочно відкривати видимі явища реального світу та показувати розлогу картину людського життя, а й прагнути до розкриття сутності важливих історичних процесів та подій, внутрішнього світу та стану людини, а також вираження абстрактних ідей. В силу своїх великих ідейно-художніх можливостей живопис є дуже важливим засобом художнього відтворення і тлумачення дійсності, він володіє істотним соціальним змістом і різноманітними ідеологічними функціями.
Існує п’ять основних видів живопису: станковий, монументальний, декоративний, театрально-декоративний, мініатюра.
Монументальний живопис виконується зазвичай на стелях та стінах різних будинків та споруджень. Монументальний живопис – один з найстаріших видів живопису, відомий з найдавніших часів. В минулі часи переважав живопис водяними фарбами по вогкій штукатурці — фреска.
Твори, які відносять до станкового живопису — це які існують незалежно від місця, де вони були створен. Зазвичай це картини, що створені на мольберті (тобто на станку) художника. У станковому живописі переважають витвори, що виконуються олійними фарбами, але використовують безліч інших барвників (темпера, акрил, акварель, гуаш, пастель.). Картини пишуться переважно на полотні, що натягнуте на раму, в давніші часи широко застосовували дерев’яні дощечки, а взагалі можуть використовуватися будь-які плоскі матеріали.
Декоративний живопис — частина архітектурної концепції чи вироби декоративно-прикладного м-ва, що призначені для оздоблення та прикраси або ж для підкреслення, вираження конструкцій, форм і функцй будівлі або предмету. Декоративність — особливість витвору мистецтва, що обумовлена його колористичним і композиційно-пластичним ладом, форма вираження краси. Декоративний живопис щільно зв’язаний з архітектурними спорудами або творами прикладного мистецтва. У першому випадку такий живопис називають також монументальним живописом, як внаслідок його розмірів, так і в силу тісного його взаємозв’язку з архітектурою, в більшості випадків носить монументальний характер. Відмінність монументального живопису від станкового базується у тому, що він і за змістом і фізично невід’ємний від того об’єкта, для якого він виконується. Зв’язок цей обумовлює і зміст (сюжет) декоративно-живописного твору, його форму, техніку, тобто способи виконання.
Театрально-декоративний живопис — вид образотворчого мистецтва, який тісно зв’язаний з художнім обрамленням театральної вистави.
Основа художнього оформлення вистави — декорація, що зображає місце та час та умови дії. Форма декорації (її композиція та колористичний лад) зумовлена не тільки змістом самої дії, але і його зовнішніми фізичними умовами (швидкістю змін місця дії, особливостями сприйняття декорацій із залу для глядачів та поєднанням їх із певним освітленням).
Мініатюра — це вид живопису, виникнення якого неподільно пов’язаний з появою перших рукописів, а в наслідок і повноцінних книг. Дана техніка є прообразом сучасної ілюстрації. Більшість вирішить, що мініатюра названа так по причині своїх невеликих розмірів. Насправді назва походить від лат. слова «minium». Так називалися червоні фарби, які використовувалися при оформленні перших рукописів. Малюнки дійсно мали дуже невеликі розміри. При цьому художники прагнули промальовувати на них кожну деталь з максимальною точностью.
Спеціалісти ділять мініатюри на декілька видів: портретна мініатюра, ілюмінування, персидська мініатюра, мікромініатюра.
Техніки живопису майже невичерпні. Традиційними техніками живопису є: енкаустика, темперна — з яйцем, настінна — вапняна, клейова та інші типи. Фарби можуть готуватися як з натуральних, так і з штучних пігментів. Гуашеву, акварельну, китайську туш та пастель – до живопису також відносять.
Живопис виконують на будь-якій основі: чи то камінь, штукатурка, полотно, шовк, папір, шкіра (татуювання), метал, асфальт, бетон, скло, кераміка.
Живопис часто зустрічається і сусідить з пластичними мистецтвами, в тому числі і з архітектурою, скульптурою. Вона бере участь у формуванні штучного і природного середовищ.
Живопис, як і інші види образотворчого мистецтва — ілюзорний: він – це створена людиною імітація 3-х вимірного простору на площині, що вдається за допомогою колірної та лінійної перспективи, а її візуальний і колірний аспект — око людини сприймає в одну мить практично нескінченну інформацію, обумовлює особливе місце живопису серед всіх інших образотворчих мистецтв.
