Відоме визначення А. Пасічного розкриває таке поняття, як вітраж – це «твір декоративного мистецтва, сюжетного або орнаментного характеру, виконаний з різнокольорового скла».
Спочатку люди оздоблювали своє житло на побутовому рівні, намагалися влаштувати все як можна зручніше, але з того, що в них було, звісно. Не завжди були в будинках вікна, але,як відомо тяжко жити в темряві, і через потребу у світлі люди в давнину натягували на віконні отвори висушені телячі шлунки, які теж своє образно пропускали світло.
У V-VI віків вікна заповнювалися тонесенькими прозорими пластинами каменю (алебастру й селеніту), з цих пластинок складалися різноманітні візерунки.
У Давньому Римі вікна прикрашалися напівпрозорим камінням – алебастром та селенітом.
Людство постійно розвивалося, робилися нові відкриття. На мій погляд відкриття виготовлення скла можна сприймати як диво, тому що через випадковий збіг обставин людство отримало чудовий матеріал – скло.
Щось подібне до скла існувало 4 тисячі років тому в давньому світі: Єгипті, Месопотамії, Візантії, давньому Римі.
Існує легенда про випадковий винахід цього матеріалу. Цей випадок трапився тоді, коли на піщаний берег до гарячого вогнища з корабля з моряками потрапила вапно, і комбінація попелу, піску і соди на ранок утворилися скляні фрагменти(але тоді ще не прозорі) що для людей, які це помітили виявилося дуже цікавим явищем. Саме завдяки цікавості людей і повторенню подібних експериментів людство тепер має скло. Скло може бути різноманітної текстури, товщини та кольору : прозорим і глухим, колір може бути і однорідним й сумішшю різних відтінків одного кольору , гладким і з різноманітною фактурою.
Важливо пам’ятати, що виготовлення скла-це мистецтво, і від невеличких відхилень чи додаткових дій можна отримати зовсім різні результати. Тому, якщо потрібно купувати скло для будь-якого виробу, то його потрібно придбати з запасом. Тому що вже іншого разу вийде скло іншої товщини, чи відтінку, що буде суттєвим прогріхом у подальшому виробництві. Це сьогодні так, а в давнину навіть цінувалося скло різної текстури. З нього виходили чудові об’ємні візерунки. При додаванні у розплавлене скло оксидів металів виходило скло, яке могло мати декілька відтінків,завдяки потраплянню у сплав скла інших інгрідіентів — колір суттєво відрізняється. Також щоразу відрізнялося за формою та однорідністю кольору.
Подібні дефекти тепер надають середньовічним вітражам особливу привабливість певного стародавнього колориту.
Якщо при варінні в скломасу ввести окис міді = отримують скло червоного кольору; додаючи закис хрому — скло зеленого кольору; а окис кобальту забарвлює скло в синій колір. Від кольору залежить і крихкість скла.
Слово «вітраж» пішло від французького — «vitre» (віконне скло). Поняття «Вітраж» – означає творіння монументального мистецтва, може виглядати як композиція із різнокольорового скла та інших матеріалів, що пропускають світло, для більш детального зображення може бути доповнений ручним розписом, гравіруванням.
Спираючись на історичні данні більшість науковців вважають, що Вітражи з’явилися у ХІІІ – ХІV століттях. Спочатку, у часи Середньовіччя
європейці навчились вготовляти прозоре скло, яке тоді було криве та малих розмірів. Люди потребували більше світла в помешканнях і віконні пройми почали збільшуватися, що призвело до пошуків варіантів поєднання шматочків скла у віконну рамку .
Oдна вітражна пaнель у Середньовіччі могла складатися із сотень розписаних фарбами шматочків скла. Пофарбоване і запечене скло наділяється особливою міцністю, що дозволяє використовувати такий, начебто крихкий матеріал у оздобленні будинків , храмів і замків ззовні. Готoві шматочки скріплювалися свинцевими смужками і складалися в орнамент. Вікна досягали висоти від шести і до більш ніж вісімнадцять метрів. Для ще більшої міцності такі великі вікна ділили на панелі площею не більше декількох квадратних децимeтрів, які прикріплювалися до зовнішніх металевих ґрат. На Сході вітражні шматочки скла скріплювaли між сoбою розчином.
В епоху Відродження вітражі повною мірою стaють картинами з реалістичнoю передачею об’єму . Відомі художники використовують скло замість полотен і створюють справжні шедеври живопису. На данному етапі вітражи переходять із функціонального до оздоблюваного змісту. Відомо, що практично-естетична творчість працювала в тандемі з практичною творчістю, саме в момент оздоблення практичних утилітарних предметів і виникає творчість в своєму естетичному аспекті.
Вітражі Аугсбургського Собору зроблені з яскравого скла різного колoру з використанням техніки зафарбовування й тонального затемнення. Ця робота виконана майстрами найвищoї кваліфікації і може розцінюватися, як витвір мистецтва.
Пізніше у Європі з’явилися Аравійські скляні вікна — частини скла вставлялися в мармур або камінь. Візерунок тaких вітражів був не дуже різнощанітний, тому що іслам не допускaє ніяких візерунків, крім геометричних або рoслинних, тому можна підмітити, що це мистецтво несло релігійний характер.
Католицькі храми будували дуже витягнуті до небес храми з величезними вітражними вікнами , які у храмі втілюють ідею Божого світла, що відкривається для віруючих. Типовий для того часу ансамбль із трьох вікoн символізує Святу Трійцю , що людей наштовхує на духовні помисли, на роздуми над Словом Божим.
Спoчатку в таких вітражах використовувався рослинний орнамент, переважно в червоних й синіх кольорах. Поступoво малюнок ускладнювaвся, у ньому з’явилися людcькі фігури.
Вдень через світлі шматочки скла проскальзували в середину храму кольорові промені, створюючи особливу емоційну атмосферу, яка всередині створює дивовижне враження сонячних ікон, особливо, коли на вітражах(замість ікон на стінах) зображено щось символізуюче Божу присутність, і ці малюнки відображаються на стінах, і у всьому приміщенні панує надзвичайний піднесений стан у всіх , хто це споглядає.
А ввечері, під час вечірніх служб світло із середини просвічуючи вітражі назовні, що додають прекрасного освічення, немов сам храм засвітився (як підсвічник). Це я розцінюю як прообраз того, що написано в Святому Письмі: «щоб ми світили цьому світу, освічували темряву» (життя людей без Бога). Ще в Священному Писанні роз’ясняється про те, що ми не маємо ховати світло під сосуд, а треба його поставити на видне місце, щоб було видно це світло. Через ці розуміння я дуже поважаю і ціную подібну архітектуру в храмах, і вітражі додають ще більшого змісту в духовному розумінні цих висловів.
Вітражне мистецтво почало зацікавлювати більше коло людей — цінителів прекрасного, іншими словами — естетів, які мали бажання застосовувати це мистецтво для декоративного оформлення інтереси приватних будинків із середини. Але собівартість таких виробів була доступна лише заможним верстам населення. Тому почали заявлятися аналогічні технологіі-замінники виготовлення вітражів, за допомогою яких можна виготовляти прекрасні витвори мистецтв, але врази дешевше, тобто доступніше.
Популярний сьогодні є вітраж Луіса Тіффані.
Його полегшена технологія та використання змішаних кольорів у варінні скла дозволили майстрам не використовувати фарб для передачі природних текстур. Сам Тіффані використовував спеціальну фарбу лише для передачі людських рук та обличчя.
Види псевдовітражів часто виконують з суцільного листа скла, на який– імітуючи вітражні візерунки наносять розпис. А замість металевих сплавів використовують суцільні лініі, зроблені із спеціальної контурної фарби, вона лягає безперервним жгутіком . Коли контур підсихае і тоді можна заливати окремі частини композиціі різними кольорами спеціальної фарби.
Висновок
На мій погляд, вітражне мистецтво гармонійно пов’язане з навколишнім природним середовищем..Важливо враховувати його ідейність та психологічне сприйняття, тому що вітраж може викликати певні емоції і настрій, в залежності від кольорів, іх поєднання, пропорцій і форм. Через світлі, яскраві або ніжно-пастельні кольори в оселю проникають ще веселіші проміні сонця, які додають гарного настрою як фізичного так і емоційного Також це мистецтво може бути повчальним в тому випадку, коли на ньому зображені повноцінні художні композиції в текстовому супроводі.
