Пізнавальна діяльність, це один з найважливіших аспектів людського розвитку, аспект який ніколи не припиняється і впливає на нашу особистість. Пізнавальна діяльність формує наші інтереси, дає нам смак до життя, завдяки їй ми вчимося і розвиваємося до самої старості, навіть не дивлячись на велику кількість зовнішніх і внутрішніх проблем продовжуючи рухатися далі.

Зі слаборозвиненою пізнавальною діяльністю людині дуже важко зосередитися і вловлювати інформацію, схильність до аналізування теж не проявляється в достатній мірі, що особливо загрожує в зрілому віці. Людині, у якої в дитинстві не про стимулювали пізнавальну діяльність, немає особливого інтересу до навколишнього світу, часто такі люди апатичні, рідко проявляють ініціативу, дуже поширене явище, коли такі люди, внаслідок слабкого, поверхового сприйняття інформації — дурні і легко піддаються навіюванню, керовані. Чи варто говорити про те, що подібний набір якостей, щастя своєму власникові не принесе?

Саме тому розвиток пізнавальної діяльності стимулюється ще в ранньому віці, коли дитина ще не вміє ходити або говорити, і триває практично весь той час, поки батьки мають хоч якийсь вплив на чадо.

Основним методом, що дозволяє безболісно, не зустрічаючи опору у дитини, розвинути пізнавальну діяльність, є естетичне виховання.
Почнемо з простого. В силу віку у маленьких дітей дуже сильно розвинений ігровий мотив в пізнавальної діяльності. Отже, в першу чергу розвиток пізнавальної діяльності відбувається через ігри — дитина пізнає світ через рух, спілкування з батьками, іграшки. Яскраві кольори і гучні звуки привертають увагу, викликають інтерес і бажання вивчити доступними методами. Малюки беруть іграшки в рот, намагаються розбити, постукати ними об поверхню.

На цьому етапі допомога батьків полягає тільки в тому, щоб проконтролювати що дитина не поранитися, і дати найбільш широкий спектр можливостей для пізнання, зацікавити.

Відносно дошкільного періоду, тут можливостей набагато більше, як і потреба в стимуляції теж збільшується. У цей період починається формування особистості, закладаються основи світогляду.

Саме тому, естетичне виховання починається з дошкільних загальноосвітніх установ, а попросту — дитячих садків. Воно є основною частиною виховного процесу, і присутнє практично у всіх предметах, практично на протязі всього часу навчання. У дітей формується художні почуття, смак, закладається перше розуміння «красивого». Головним завданням вихователів у даному випадку є в першу чергу естетизація навколишнього простору, пробудження у дітях творчих потягів, та напрацювання навичок, що допоможуть дитині самовиражатись у подальшому житті. Дітей навчають всьому цьому у ігровій формі, а отже, навички краще засвоюються та закріплюються.

У школах естетичне виховання не припиняється, однак йому вже не відводять таку велику роль, враховуючи основне навантаження на дітей. Основними інструментами в даному випадку є спів, музика (закладаються основні поняття мелодичності та ритму, дитина вчиться слухати та трактувати музикальні твори), література (мистецтво мови, бачачи перед собою справжній приклад літературної мови, маленька особистість вчиться застосовувати метафори, аналогії, розширює свій словниковий запас та отримує практичні знання), і образотворче мистецтво (у загальному курсі навчання ведеться з вектором на сприйняття ліній та форм, уміння побудувати композицію та естетичне сприйняття творів видатних авторів).

В свою чергу, завданням педагогів у даному випадку являється, по перше, добитися від учнів уваги на своїх уроках, по друге – зацікавити їх, по третє – дати матеріал якомога доступніше для молодших школярів. Так само в естетичному вихованні важливу роль відіграють шкільні «гуртки» (хореографія, фотомистецтво, природознавство), і музичні або художні школи.

По суті, естетичне виховання дає людині бачити красу, прекрасне в побутових речах, образах, звуках. Це стимулює процес пізнання найбільшою мірою, оскільки розвиває інтерес до навколишнього світу, його явищ.

Правильно сформована естетична культура дає людині інтерес до життя, потяг до мистецтва, новий, свіжий погляд на речі, бажання принести в навколишній світ щось прекрасне.

Наприклад, люди, яким прищепили любов до мистецтва часто і самі стають творчими, креативними особистостями, і так чи інакше беруть участь у створенні або популяризації предметів мистецтва в своєму оточенні.

Підводячи підсумки, можна сказати, що естетичне виховання є невід’ємною частиною розвитку пізнавальної діяльності. Його роль полягає в тому, що воно дає стимул для особистості розвиватися надалі, прищеплюючи любов до літератури і образотворчого мистецтва. За рахунок цього особистість продовжує розвиватися, навіть не отримуючи нових практичних навичок, або власного досвіду, за рахунок літератури або вивчення питання, що її зацікавило, у людини найбільш повно формується світогляд і світовідчуття, вона вчиться створювати і самовдосконалюватися, до того ж за рахунок особистісних мотивів, а не « тому, що мені сказали це зробити », чи щось на зразок.