«… Поистине, искусство заключено в природе; кто умеет обнаружить его, тот владеет им» Альбрехт Дюрер (німецький живописець і графік )

Творчість – як процес створення нового, невідомого та унікального. Прояв творчості можливий у будь-якій діяльності людини. Мене, як майбутнього педагога, зацікавило питання творчості у виховному процесі.

Чи можна назвати словом «творчість» методи виховання дитини з моменту сприйняття нею навколишнього світу і бачення себе в цьому світі? Я думаю, що так. Ще древньогрецький філософ Платон виділив, що творчість має унікальний характер.

Педагог повинен розгледіти в кожній дитині маленького митця, маленького мудреця, а може гумориста. Моїм творчим процесом може стати вирішення питань формування творчої особистості через позитивні емоції які викликає музика, спів, гра на інструментах. Дитина має сама навчитись відчувати музику, правильність виконання тої чи іншої мелодії, процес передачі не тільки звучання нот, але й характеру твору й намагатися викликати правильні емоції у слухача. Моє завдання, допомогти їй розкритися, наштовхнути й підтримати цей процес. Для мене поняття «творчість» в межах даної теми – винахідництво, ціль якого вирішувати завдання поставлене певною ситуацією.

Цікавою є позиція щодо творчого процесу, російського інженера і психолога Петра Енгельмейера. На його думку, найважливішим у творчості є вирішення чотирьох питань: «хто створює, як створює, що створюється, як створюється?»

Питання наштовхують на роздуми про те, чи можна назвати однаково творчими роботи художника і інженера?

На мою думку – абсолютно. Підхід цих двох професій може бути однаково творчим або однаково рутинним. Адже коли створюється щось нове будь то картина або будинок, творці можуть використовувати як творче мислення так і просто робочі навики. Хто сказав,що в кожній картині художника його душа? Можливо це просто графічна зображення реальності, і в той же момент звичайний, на перший погляд, будинок може бути плодом творчості інженера. До того ж, на мою думку, існує певна відносність щодо творчості, адже у кожного цей процес досить індивідуальний.

Хто може сказати, що являться більшою творчістю: скульптура чи прибирання подвір’я? Я думаю, що відповіддю на це питання є саме підхід до будь-якої справи, творчий підхід. Хто з них вкладає більше? Але результати їхньої роботи будуть оцінені по різному. На мою думку, існує ще такий підхід, коли людина намагається бути творчою і коли це виходить в неї мимоволі. Такий підхід можна вважати творчим? Можна бути як творцем так і посередником будь якого процесу, але і той і другий використовують творчість як засіб. Якщо сценарист являється творцем, то актор — посередник, але це не означає що він не підходить до справи творчо.

На мою думку, в сучасному світі дещо змістилися поняття творчості і творчого процесу, вони набули більшого розмаху, але втратили в чистоті. Процес створення дуже різноманітний і важко точно сказати де проходить межа між творчістю і її відсутністю. Мені здається, що вона займає не менше значення у філософії, ніж поняття буття. Про це можна багато сперечатись, мати різні думки і докази, але сходитися в одному, що це таки унікальний процес створення будь-чого.

Інше питання яке мене цікавить в більшій мірі – це, що таке творчість педагога, чи має вона місце бути у процесі виховання, чи краще просто слідувати вже існуючим методикам? На мою думку, педагог повинен поєднувати в собі навички викладання та вносити, відповідно до ситуації, свої творчі корективи.

Мені здається, особливо важливим є підхід до викладання вчителів початкових класів, адже на них частково лежить процес формування маленької особистості. Коли дитина ще не сформована, як доросла особистість, на неї великий вплив, окрім батьків, має навколишнє середовище, зокрема дитсадок та школа. Педагог повинен делікатно вміти ознайомити дитину з інформацією, не нав’язуючи суб’єктивних думок, без творчого підходу це майже не можливо. Вчитель, як провідник між дитиною та процесом пізнання. Як на мене, досить відповідальна місія.

На створення чого не будь нового чи незвичайного людина тратить більше ресурсів, а ніж просто виконуючи роботу, можливо це стає тим лімітуючим фактором який обмежує людську творчість. Не дарма, ми часто вживаємо слово «натхнення», коли говоримо про творчість. Натхнення, як рушій творчості. Але якщо натхнення має раптову природу, чи не стаємо ми заручниками цього процесу і неспроможними творити будь-коли?

Доцільно повернутися до слів Енгельмейера: «хто створює, як створює, що створюється, як створюється?» Виходить, що вирішальним у цьому процесі являться людина, не залежно від того, якою професією вона займається.

Чи повинна людина акумулювати в собі знання, щоб створити щось гарне та унікальне, чи повинна творчість бути корисною? Творчість як рушій прогресу чи зв’язок з історією, існує ще багато питань, які потребують роздумів. Окрім того чи являється процес мого викладу думок на папері, творчістю, в одній із її проявів? Можливо…