Діалог – це двохсторонній обмін інформацією між двома або і більшою кількістю людей у вигляді запитань і відповідей на ці запитання, також до діалогу відноситься розмова, спілкування як його складова. Ще можна сказати, що діалог – це різновид прямої мови, і це одна із форм передачі чужої мови.
Речення, що промовляються між учасниками діалогу мають назву репліки. Саме репліки у складі діалогу тісно пов’язані між собою і цей зв’язок проявляється в інтонації, міміці, жестах, в самій логіці побудові діалогу, тощо. Діалог або діалогічний текст являє собою альтернативний ланцюжок, який утворюється у чергуванні висловлюванні двох чи кількох учасників мовлення.
Саме в основі діалогу лежить мовленнєва (діалогічна) єдність, вираження думок і їх сприйняття слухачами, реакція на ці думки, їх аналіз, які знаходять своє відображення у самій структурі акту мовлення. Діалогічне спілкування являє собою не один мовленнєвий акт або вид мовленнєвої діяльності його учасників, а обмін інформацією і говоріння і слухання між собою нерозривно пов’язані. Основними чи головними ознаками діалогу на мою думку є правила введення розмови, намір цієї розмови і цілеспрямованість.
Для того щоб виник діалог потрібно щоб один хтось із співрозмовників почав чи відкрив якусь тему, яка обов’язково зацікавить і інших співрозмовників, тому що будь – який діалог чи розмова чи теж саме спілкування не можливі без встановлення контакту із співрозмовцем та початком розмови. Можна ще додати, те що діалог ніби шукає комунікації двох або більше сторін, і ще можна сказати що діалог – це мовлення усне чи письмове.
А спілкування – це теж передача інформації, від однієї особи до іншої або за допомогою засобів зв’язку або безпосередньо. Можна ще сказати що спілкування є приватним, тобто якщо дана інформація зберігається чи передається за таких фізичних і навіть юридичних умов, при яких учасники цього ж спілкування можуть розраховувати на конфіденційність інформації. Існують такі процеси спілкування як:
Характер співрозмовників у просторі та часі:
1) контактне (співрозмовники поруч, і тут дуже важливим елементом є і інтонація, і жести, і ситуація, і міміка); 2) дисконтне (ось тут співрозмовники розділені простором і часом і це є давно забуті нами листи, телефонна розмова);
Спілкування може бути пряме ( безпосереднє) – розмова, доповідь і сюди ще можна віднести бесіду; непряме або опосередковане – розмова по телефону, передачі на ріо. Знову ж таки листи, навіть телебачення і книги;
Спілкування усне і письмове;
Також розрізняють спілкування за кількістю учасників: масове і міжособистісне;
Іще із погляду на ситуацію спілкування і взаємостосунків , тих хто спілкується поділяють чи розрізнять: приватне і офіційне.
Щоб зрозуміти саму наукову специфіку ( природу) спілкування то потрібно скористатись підходами в основі яких лежить роль тієї особи із якою ми вступаємо в контакт.
Можна ще сказати, що спілкування є однією із головних проблем людства через призму якого розглядаються і вивчаються питання, а також сприймання людьми одне одного. Саме спілкування дає більш глибше розглянути процес міжособистісних взаємин. На мою думку без спілкування не може існувати людське суспільство. Ще можна сказати що спілкування – це самостійна і специфічна форма активності особистості. Мета спілкування досягнення взаємин між людьми, досягнення певного взаєморозуміння, а також вирішення життєво важливих, ділових і соціальних питань.
Спілкування на мою думку це ще і одна із форм чи способу вираження людського життя. Тому що спосіб життя це не тільки те що людина робить, а і те із ким вона, і як вона спілкується.
Поняття спілкування має більш ширше значення ще, і тому що воно відбувається не лише між людиною і людиною, а й між людиною і природою, ще між людиною і твариною, між людиною книгою і т.д.
Вже зрівнюючи поняття “діалог” і “спілкування”, можна сказати що діалог не так широко проникає у сфери людського буття як це робить спілкування. І ще можна сказати що спілкування людини між навколишнім середовищем не є діалогом. І ще одне коли людина читає книгу у неї відбувається спілкування, але не діалог, тому що якщо і людина малі якісь запитання читаючи книгу, то вона відповідь на них книга дала сама, і так само книга може задати питання для людини але книга не чекатиме відповіді на ці питання.
Отже, роблячи висновок можна сказати ,що ці розглянуті нами поняття дуже близькі, і інколи у повсякденному житті ми ці поняття заміщуємо один одним і це все відбувається без шкоди для розуміння власного і для розуміння оточуючих, але все ж відмінності між ними існують.
І поняття “діалог” і поняття “спілкування ”, на мою думку не є тотожними, тому що діалог є менш вузьким за визначенням поняттям, а спілкування більш широким і всеохоплюючим, і діалог є однією із складових спілкування. І як я зазначала вище діалог не так керується почуттями, емоціями, мімікою, жестами як цим керується спілкування. І для діалогу не властиве більш охоплюючи розуміння його самого. Просто наше спілкування відбувається через діалог.
