Після того, як люди розчарувались в життєвій дійсності, почались пошуки нових філософських теорій, що спричинило появу нових художніх напрямів.
Загальне визначення модернізму важко знайти, адже процес ускладняється різноманіттям художніх і соціальних форм модернізму. Досить часто термін «модернізм» використовують для позначення періоду культури кінця 19 — середини 20 століття. Періодом розквіту модернізму стали 20-30-ті роки, в час, коли він поширився за межі Європи до Сполучених Штатів Америки.
Багато митців використовували форми і прийоми модернізму у своїй творчості. Модерністи породили духовну революцію, яка була наслідком кризи старого світу. Вони прагнули докорінно змінити застарілі ідеї та форми на нові шляхи і засоби художнього відображення реальності.
Модернізм характеризувався особливою увагою до внутрішнього світу людини; надавав перевагу творчій інтуїції; література підносилась до найвищого рівня,тому що митці вважали: лише вона може одухотворити світ; пошуком нових засобів та ідей в мистецтві.
Модернізм можна вважати неоднорідним напрямом у мистецтві. Наприкінці 19 століття напрям увібрав такі течії як імпресіонізм, естетизм, символізм. На початку 20 століття до них додалися кубізм, футуризм, експресіонізм, а вже в 50-х роках – сюрреалізм, дадаїзм.
Імпресіонізм виник спочатку у живописі, представниками якого були О.Ренуар, К.Моне, Е.Дега, Е.Мане, далі він поширився у скульптуру О.Родена, у музику М.Равеля, К.Деббюсі, І.Стравинського. Зачинателями імпресіонізму стали Поль Верлен та брати Гонкури.
Найвизначнішою течією 20 століття став символізм,який використовував символ як засіб вираження суті життєвих явищ,містичних уявлень,осяянь митця. Для символістів музика та поезія були найвищими формами пізнання, пошуків та відкриття. Засновниками течії стали Стефан Малларне, Артюр Рембо, а основними представниками були Райнер Марія Рільке , Стефан Георге , Оскар Уайльд і Станіслав Пшибишевський.
Естетизм виникає в останнє десятиліття 19 століття в Англії. Творці естетизму породили культ витонченої краси, вони вірили, що реалізм повинен зазнати поразки. Представники вважали, що проблеми суспільства не стосуються мистецтва. «Мистецтво для мистецтва», «краса ради самої краси» — усе це гасла течії, найяскравішим представником якої був О.Уайльд.
Започаткований як і естетизм у 19 столітті, експресіонізм вніс значний вклад в розвиток літератури. Так як експресіоністи були пов’язані із реальністю, то вони засуджували жорстокість світу, виступаючи проти війни і кровопролиття, потворні явища життя. Спочатку напрям з’явився у малярстві і музиці, а потім перейшов у літературу. Найвизначнішими експресіоністами були Ф.Кафка, Г.Тракль у Австрії, Л.Андрєєв у Росії та А.Франс у Німеччині.
На відмінну від інших течій, футуризм має точну дату виникнення – 1909 рік, а заснував його Ф.Марінетті. Футуристи створювали мистецтво майбутнього, яке закликало відкинути традиції застарілої культури – «плювальниці». Вони запровадили свою мову, словосполучення і нові слова,які іноді навіть не мали змісту. Співаючи гімн технічному прогресу, моторам, вони спонукали до виникнення людини з новим складом душі. Футуристи брали активну участь в оформленні вулиць і площ міст для проведення революційних свят.
Поширившись по всій Європі, напрям отримав назву кубізм у Франції.
У 1920 році виникає напрям, засновником якого був французький письменник Андре Бретон,- сюрреалізм. А.Бретон закликав руйнувати протиріччя між реальністю та мрією. Він вважав, що єдина сфера, де людина може виявити себе – це сон, марення.
Можна сказати, що дадаїзм підготував фундамент для виникнення сюрреалізму. Прибічниками дадаїзму був відкритий вираз абсурдності світу. У цьому напрямі працювали фотограф та художник М.Рей, письменники А.Бретон, Л.Арагон, також дизайнер М.Дюшан.
Взагалі художні течії модернізму активно пропагували свої погляди, вдавались до епатажу, декларували необхідність соціального перестрою.
Модернізм як напрям у мистецтві в процесі оновлення форм не обійшовся без зв’язків з історією культури, що підтверджує принцип історизму всередині модернізму.
Досить різноманітною є філософія даної течії. Вона описує глухий кут, в якому опинилось суспільство через інтенсивний розвиток цивілізації; переоцінює традиційні цінності і погляди на світ; визнає самотність людини; її відчуження від світу та суперечливість стосунків людини і навколишнього світу; замкненість людини у колі своїх фантазій.
У табір модернізму складна і трагічна епоха – Перша світова війна – приводила філософів, митців, учених, серед яких були А.Енштейн, Н.Бор, Н.Вінер та інші.
Культура модернізму спрямовувалась до абстракції, тобто до того, що далеке від дійсності. Абстракціонізм пропагував відсторонених художніх образів від конкретного образу, об’єкта, сюжету.
Багато якостей модернізм успадкував від радикального сентименталізму Г.Лессинга та І.Гендера і епохи Великої французької революції. Тут розглядалися питання про місце індивідуальної свідомості, особи у складі космосу.
Пошук нових художніх форм відображення дійсності базувався на ідеях неможливості відтворення і пізнання сучасного світу законами класичної культури.
