Чи є особливі вимоги до професії вчителя, зокрема викладача музичної школи? Чи проводиться відбір на цю професію? На думку А.С. Макаренка « вчитель ….це спеціальність, якої треба навчатися». Ця діяльність вимагає особливого хисту, стану душі.
Кожна професія має свої особливості. Є особливі вимоги і до викладача музичної школи. Любов до музики,повна віддача учням, віра в те, що без справжньої музики неможливо стати гармонійно розвинутою людиною, захоплення своєю справою – цими почуттями постійно живе педагог- музикант. Складність цієї професії полягає також у поєднанні понять «вчитель» і «музикант».
Викладач музики проводить навчально- виховну роботу, формує погляди, переконання, естетичний смак, ідеали учнів. Він повинен бути не просто освіченою людиною,хорошим музикантом, а і особистістю у високому суспільному значенні цього слова. Виховуючи учнів засобами музичного мистецтва — світогляд, переконання, уявлення вчителя відіграють важливу роль.
Професія педагога- музиканта вимагає від особистості, що її обрала, постійного самовдосконалення, розвитку музичних інтересів, творчих здібностей. Вимоги до професії змінюються з розвитком суспільства, і залежать від його ідеології, культури. Тому етичний кодекс викладача повинен бути актуальним на даному етапі суспільного розвитку. Це в значній мірі визначає успіх педагогічної діяльності.
Центром уваги викладача є внутрішній світ дитини, його прояви в різних ситуаціях, під впливом педагогічного впливу. Завдяки постійним спостереженням вчитель оволодіває педагогічним відчуттям яке дозволяє вмить оцінити ситуацію, визначити внутрішній стан учня, інтуїтивно знаходити правильний спосіб педагогічного впливу. Важливою рисою вчителя є емпатія, що проявляється в таких емоційних якостях як чуйність, тактовність, емоційна сприйнятливість, повага до дітей. Чим вища емоційно-моральна культура педагога тим більша його здатність до емпатії.
Апріорі викладач повинен любити учнів, незалежно від здібностей, темпераменту,характеру. Особистість вчителя визначає долю музики як навчального предмета. Духовне багатство, багатогранність особистості вчителя, його розум,комунікабельність, педагогічна спрямованість ,фахова компетентність, педагогічне мислення, моральні якості,емоційна стійкість, впливають на формування в учнів бажання і готовності працювати з найбільшою віддачею. Важливу роль відіграє ентузіазм, володіння вчителем багатьма методами і формами роботи в т. ч. інноваційними.
Існують ситуації, коли молодий вчитель приходить на роботу в музичну школу, і замість підтримки від старших колег чує тільки критику відносно своєї роботи. Не отримуючи порад та допомоги через деякий час знижується ентузіазм, з»являється байдужість, відсутність ініціативи,творчого пошуку, і саме страшне – байдужість. Це відображається на якості уроків. Навчання проходить сухо та формально. Учневі стає не цікаво і навчання припиняється. Замість музичного розвитку залишається розчарування, зневіра в свої сили відносно музики на все життя.
Майже те ж саме відбувається по відношенню до учня в результаті авторитарного стилю викладання . Стиль спілкування педагога з учнями є категорією соціальною і морально насиченою, вона втілює в собі соціально-етичні настанови суспільства і вчителя як його носія. Для кожного учня потрібен свій конкретний специфічний стиль спілкування.
В індивідуальному спілкуванні завдання вчителя розгадати учня, відкрити його таланти,знайти все цінне,що йому притаманне і все зайве, що заважає проявити себе. Адекватна самооцінка учня – одне з головних завдань вчителя.
Важливо не принижувати, а підтримувати, програмувати на успіх. Після концертного виступу ні в якому разі не критикувати, а похвалити, а пізніше проаналізувати помилки. Необхідно бути дуже уважним, навіть до незначного успіху учнів, його треба відразу помітити і оцінити.
Найпростіше навчати талановитого учня. Але, якщо у нього 95% таланту і 5% працездатності, то не завжди кінцевий результат навчання буде успішним. Краще мати 95% працездатності і 5% таланту,тоді результат буде передбачуваним. Практично всі викладачі хочуть мати в своєму класі талановитих дітей, але майстерність вчителя полягає у вмінні розкрити творчий музичний потенціал дитини з посередньо розвинутими музичними здібностями.
Працюючи з такими учнями першочергове завдання викладача мати педагогічний такт та знати дитячу психологію та фізіологію, які допоможуть не поставити дитині клеймо «ведмідь на вухо наступив»,і тим самим відбити бажання до музики на все життя. Викладач повинен використати всі форми та методи роботи, щоб розвинути природні музичні здібності учня. Тому що немає нездібних дітей – є ті хто опановує по іншому, немає імпульсивних — є безпосередні, немає повільних – є розважливі, немає ледачих — є розслаблені, немає боязких — є обережні, немає гіперактивних — є енергійні.
Багатьом дітям не випало нагоди навчатися музики тільки тому,що їхнім батькам сказали в музичній школі, що в дитини немає музичних здібностей. Вчитель повинен володіти мистецтвом спілкування та педагогічним тактом і у кожному конкретному випадку застосовувати до учнів найефективніший у даних обставинах підхід.
Музика – це стан душі. Учні виростуть і стануть Людьми,і проросте все те,що ми, педагоги, посіяли в їхніх душах. Тому дотримання етичного кодексу – це справа честі кожного вчителя, фундамент самоповаги.
