Дихотомія естетики і мистецтвознавства

modernizmЕстетика – це одна з багатьох складових науки. Вона нерозривно тримає між предметний зв’язок з багатьма науками. Одним з таких є взаємозв’язок естетики і мистецтвознавства, який дає змогу найбільш краще розкрити сенс, яке мистецтво несе в собі для людства в цілому. Пізнання мистецтва нашої сучасності більш детально зосереджує свої пріоритети да дослідженні духовної культури мистецтва, як засобу розкриття внутрішнього світу людини, способу пізнання людського я.

Мистецтвознавство має складну структуру, адже включає в себе все мистецтво в цілому – загальне, та його окремі частини, до яких можна віднести кінознавство, музикознавство, літературознавство та багато іншого. Кожна з окремих сфер має свій власний характер, але в той же час є складовою загальної структури. В загалом наука дослідження прекрасного поєднує в собі декілька частин: історію, теорію та критику. Ці частини є її суттю, вони є основою даної науки, які розкривають її в повній мірі. Що стосується естетики — то це вчення про прекрасне, яка вивчає специфічний досвід освоєння оточуючої дійсності, під час якого, суб’єкт переживає стан духовної насолоди.

Естетика має на меті пізнання мистецтва з філософської точки зору, а також утворення суджень, що мають характер критики. Ось що поєднує мистецтвознавство разом з естетикою. Мистецтвознавство – це об’єднання наук, що розкривають етично-соціальне значення, закони розвитку, зміст. Стосовно ситуації взаємодії даних наук, то вона дещо має складності і деякі неузгодженості. Показує багатозначність оцінювання локації і завдання мистецтва в естетиці. Поширене для деяких етапів становлення роз’яснення суті естетики як відомоств мистецтва, спростило предмет і утворило ефект взаємозаміни двох наук.

З розвитком культури і цивілізації відбулось перетворення мистецтва на особливу діяльність людини. Розвивалися одразу декілька різних напрямків. Розглянемо на прикладі міфології Давньої Греції розвиток і перетворення мистецтва в людську специфічну діяльність. Давня Греція багата на міфи та легенди. Яскравим прикладом є міф про прекрасного бога, в чиєму розпорядженні було сім муз. Образ бога пройшов непростий розвиток, що показує етапи усвідомлення специфіки діяльності з естетичної точки зору, її взаємозв’язок з прекрасним, неординарність.

Міф доводить, що Аполлон спершу був захисником родини від різних бід та страждань, з часом його порівняли з богом Сонця, далі знову переродження і зміна характеру діяльності — становлення богом краси та мистецтва. Тобто відбувається поступова зміна функцій бога, що залежало від потреб людини. З причин образної та матафорично-образної інтерпретації виникає проблема, що поєднує мистецтвознавство з естетикою.

Люди на місцях героїв уявляють себе і за допомого їх пояснює природні явища, культуру, та події історичного характеру, тобто те, що інші науки, в недостачі інформації пояснити не можуть, пояснюють видумані історії, адже люди потребували пояснень, чому так, які на те причини? Надбання міфології з роками поповнювало колекцію, доповнювалось, переписувалось і змінювались за допомогою творчої діяльності поетів. В своїх творіннях вони змінювали вже відомі міфи, надаючи їм нових рис актуальних на той час.

Ці образи мали вплив на мистецтво, дали йому поштовх до розвитку, надихали велику кількість творчих особистостей. Шекспір, Леонардо да Вінчі, Сковорода, Шевченко теж черпали своє натхнення з культурних надбань сивої давнини. В педальшому вивчення естетичних особливостей мистецтва тримає зв’язок з працями філософа англійського походження, а також естетика – Бернарда Бозанкета. Він розглядав мистецтво, як засіб пізнання гармонії всесвіту.

Були намагання розкрити більш обсяжне в естетиці значення гармонії. Мистецтвонесе функцію з’єднати людину, яка покладається на природну чуттєвість, з повноцінною реальністю. Над цією проблемою працювали й інші вчені, які намагалися виокремити мистецтвознавство як не залежну від естетики науку. Адже естетика виникла пізніше і як наука, яка не має самостійної основи і черпає свої надбання в результаті досліджень проведених над теорією мистецтвознавства.

Вивчення естетики з усіма витікаючими з нього проблемами знаходиться на сучасному етапі розвитку естетики. Ця проблема є важкою та вкутаною дискусіями. Зрозумілим залишається той факт, що обидві науки являються доповненням одна одної. Якщо мистецтвознавство вивчає види мистецтв та результати їх діяльності, то естетика є наука про прекрасне, яка не вдається в подробиці творіння, а оцінює лише вплив на емоційну сферу людей, результат, який отримується під впливом мистецького творіння.

Суть естетичного бачення мистецтва в тому, що мистецтво являє собою велику галузь з великою кількість предметів для вивчення, адже з роками додаються нові напрямки, які несуть велику кількість нової інформації, аналізом та синтезом якої займається естетика. Дуже важливу роль мистецтво відіграє в естетичному вихованні, воно формує естетичні смаки, погляди та переконання. Це все являється фундаментом людської поведінки. Допомагає виокремлювати з великого обсягу інформації ту, яка має найбільш позитивний вплив на розвиток внутрішнього світу особистості, організацію людських почуттів, духовний ріст особистості, регуляцію і корекцію поведінки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>