Всім нам широко відомий італійський художник та архітектор Леонардо да Вінчі, також він видатний вчений, анатоміст, математик, філософ, дослідник, механік, винахідник та інженер, один із знаменитих постатей італійського Відродження. Деякі вчені переконані, що Леонарду належать винаходи такі як, модель парашута, літального пристрою, каналізаційна система водопостачання, замок для мушкета, прожектор, катапульта, великий лук, схема швидкострільної зброї, військового барабану та багато різних приладів.
Леонардо думав, що математика – це основа всіх знань. І всі його не перевершенні композиції плавно перетворюються в геометричну фігуру. Зазирнувши в бездну часу, да Вінчі побачив, що усе змінюється,перетворюється, а око сприймає тільки те, що з’являється перед ним саме в цю мить. Йому відкрилася нестабільність, зміна видимого світу. Саме це відкриття Леонардо набуло для всього наступного живопису великого значення.
Як художник він стоїть на рубежі двох різних епох Відродження – високого та раннього. Леонардо бере собі за мету дати об’єктивне відображення реальності. Художник відшукує узагальнені форми, типових рішень, зрозумілої художньої мови.
Пейзажі стали першими його художніми нарисами та з’явилися у 1473 році. Переїхавши до Мілану, він створив свою «Таємну Вечерю» та почав вести нотатки. В 1490 році Леонардо да Вінчі сконцентрувався на двох сферах знань – архітектурі та анатомії. В анатомії він досліджував будову людського мозку. Детально ілюстрував розтин тіла та досліджував функції тіла. У 70-х роках Леонардо у своїх малюнках прекрасно зображує натури. Да Вінчі зображує обличчя , що уподобалися йому, пейзажі, фігури рослинного та тваринного світів. Він без втоми робить вичерпні етюди драпірувань, намагаючись максимально рельєфно передати складки, він виконує дивовижні нариси для майбутніх шедеврів. Природа з всіх своїх сторін кличе його до себе.
Він поклоняється її дивній красі і неперевершеності, перед різноманітністю її форм. На сьогоднішній день Леонардо да Вінчі найбільше відомий всім як талановитий художник. Зокрема деякі вчені вважають, що він міг би бути прекрасним скульптором. Хоча сам Да Вінчі вважав себе скоріше гарним інженером або вченим. Леонардо не багато часу присвячував образотворчому мистецтву. Тому художня спадщина невелика, а багато робіт втрачено або дуже пошкоджено. Однак його величезний внесок в художню культуру є вагомим навіть на фоні тих багато численних геніїв Італійського Відродження.
За допомогою шедеврів да Вінчі живописне мистецтво перейшло на зовсім новий рівень розвитку. Леонардо створив конче нову техніку живопису. Його лінії можуть бути розмитими, бо саме так ми їх безпосередньо бачимо. Митець збагнув явища розсіювання світла у навколишньому повітрі. У живописі він створив між глядачем та картиною неперевершений ефект димки.
Впродовж сімдесяти років Леонардо да Вінчі створив ряд картин, через які до сих пір тривають суперечки в науці. Вражаючими роботами Леонардо можна назвати : Пейзаж долини річки Арно, Хрещення Христа, Благовіщеня, Поклоніння волхвів, Портрет Джиневри де Бенчі, Мадонна з квіткою, Мадонна Літта, Мадонна в скелях, Пані з горностаєм, Портрет музиканта,Таємна вечеря, Мона Ліза, Битва при Ангіарі, Леда з лебедем, Іван Хреститель, Автопортрет Леонардо.
Великий вчений завжди говорив загадками, тому сучасники осипані метафоричними пророцтвами. Також він писав незвичайно, з правого боку до лівого ще цікавіше, що лівою рукою, букви зображував у дзеркальному відображенні. Леонардо залишав замість підпису, на своїх творах, птаха, що злітає наче догори. Окремі його твори не очікувано знаходяться через століття.
Багато людей у світі з роботами Леонардо порівнюють справжнє мистецтво, талановитість, шедевральність. На сьогоднішній день багато хто вивчає вражаючу спадщину Леонардо, але кожен трактує його бачення по-своєму. Також талановитий да Вінчі блискавично вигравав на лірі та писав цікаві байки та пісні.
Звичайно, найбільш відомий у всьому світі геніальний та загадковий портрет Мона Лізи(Джаконди). Кожен хто дивиться на картину, відрізняється сприйняттям її відчуття, ніхто не може конкретно розповісти про внутрішній стан Джаконди. Техніка у якій виконана картина до сьогодні залишається незвичайною, адже головна загадка в незрозумілому вигляді обличчя та в загадковій посмішці. Думки дослідників щодо портрету Мона Лізи різняться. Деякі думають,що вона ідеал жінки, іншим вона здається огидною.
Літератор та дослідник величезної діяльності Леонардо да Вінчі, Волонський А.Л. маж зовсім інші думки про портрет Джоконди. Проаналізувавши роботи да Вінчі, він схиляється до думки, що живопис для Леонардо був лише науковим експериментом, а не мистецтвом. Дослідник впевнений, що відомий художник не мав за мету зачепити внутрішній світ глядача. Він переконаний, що у портреті Мона Лізи не проглядається теплота душі, висока моральність чи високі устремління. Незвичайну посмішку дослідник вважає отруйною, а вузьку очі здаються йому неприємними та глузливими.
Також, нідерландські вчені проаналізували загадковий портрет, з використанням комп’ютера. Вони спробували розшифрувати загадкову посмішку Джаконди. За допомогою шести основних груп емоцій вони проаналізували зморшки біля губ,самі губи та риси обличчя. Отримавши результат вони дійшли висновку, що картина Мона Ліза скоріш за все, аж на 83 % складає щастя, на 9 % сповнена почуттям огиди, на 6 % — чимось стривожена та присутнє почуття страху та лише на 2 % вона виявилася злою. Дослідник француз Жан Франк все ж наблизився до розгадки техніки Леонардо да Вінчі. Жан переконаний, зрозумів і зміг би повторити цю техніку, завдяки якій Мона Ліза виглядає живою. Франк вважає, що у техніці Леонардо да Вінчі предмети не мають чітких меж, все, що зображено повинно перепливати з одного в зовсім інше, обриси за допомогою світлоповітряного серпанку пом’якшені.
Головною складністю цього методу є те, що мазки повинні бути дрібнесенькі, приблизно чотири міліметри. Мазки не можна роздивитись ні за допомогою мікроскопа ні з залученням ренгена. Отже, щоб написати картину Леонарду знадобилося кілька сотень сеансів. Картина Джаконди складається майже із тридцяти шарів рідкої і прозорої масляної фарби. Скоріш за все, саме через застосування такої важкої техніки та пророблення такої тонкої роботи пояснює те, що працював над портретом він майже 4 роки.
Можливо, дослідження портрета Мона Лізи та багатьох інших робіт да Вінчі ще не закінчилися, а може це тільки ми думаємо, що дізнаємося відповіді, але ще дуже та дуже знаходимося далеко від них.
