Мода у одязі — це перетворювання різних його елементів, що проходить через певний час.
Мода — це є мистецтво поєднання різних елементів, які утворюють певний образ.
Історія розвитку одягу є невід’ємною частиною розвитку моди. Історію високої моди пов’язують із Францією. Найвідомішими представниками французької моди були Рішельє, мадам Помпадур, Марія Антуанетта. Засновником ж високої моди був Чарльз Фредерік Ворт, який першим почав проводити покази мод, де його дружина виступала моделлю. Надалі величезний вклад у розвиток високої моди внесли знаменита Коко Шанель та Крістіан Діор. Вони у свою чергу почали розробляти одяг, який би підійшов для більших верств населення. Але все це було за кордоном.
У радянські часи розвиток моди у тодішньому СРСР практично стояв на місці. І ось 10 липня 1938 року на світ з’явився Михайло Воронін. Ще з дитинства він знав, чим буде займатися в житті. Починаючи з чотирнадцяти років, він почав захоплюватися пошиттям. У шістнадцять він за своїм покликанням вступив до профтехшколи за спеціальністю швейне мистецтво. Закінчив навчання дизайнер в 1957 році з відзнакою. Він був найкращим учнем у школі. У 1959 — 1960 роках молодий дизайнер після проходження курсів починає працювати бригадиром. Йому доводилося нелегко в колективі вже бувалих досвідчених колег. Щоб підняти свій авторитет, у 1965 році Воронін посперечався з ними, що за ніч зможе зшити пальто (зазвичай кравцю на це потрібно 3 — 4 дні), і він це зробив. Більше питань щодо його майстерності у працівників не виникало.
У 1964 році з Михайлом трапився курйозний випадок за кордоном. Вперше у своєму житті він їхав за кордон — до Польщі. В ті роки перед туристичною поїздкою групу обов’язково збирали та розповідали, як потрібно себе вести за кордоном. Та його попередили про те, що коли дізнаються про професію Вороніна, то обов’язково звернуть увагу на його одяг, адже іноземці невисокої думки про якість пошиття одягу в СРСР. Тоді Михайло дуже постарався та пошив собі новий костюм. І коли у Варшаві прийняли зшитий самим Вороніним костюм за імпортний (він не зізнався нікому, що це його робота, лише показав, що костюм був вітчизняним), це стало поштовхом для дизайнера, він захотів довести світові, що український виробник не гірший закордонного. Став закрійником, весь час намагався щось змінювати, перебудувати роботу, підняти її на вищий рівень. І у Вороніна це виходило. Надалі почали організовуватись черги, люди записувались місяцями, щоб потрапити до нього на прийом, відмічались у дощ та мороз.
Побачивши такий ажіотаж, дизайнер почав експериментувати. Почав роботу з двома примірками, перейшов до однієї та почав задумуватись про безпримірочне пошиття одягу. Зацікавився цим та зрозумів, що існує певний модуль, по якому будується тіло людини, і якщо його знати, то все можна скласти.
У 1968 році Михайло все — таки відкрив безпримірочний метод пошиття, цей винахід підкорив весь світ моди, по всіх країнах світу. А в 1970 році жилетно — макетний метод був запатентований.Завдяки своїм вродженим здібностям маркетолога і гарному вихованню, клієнтура обслуговувалася на вищому рівні, що було незвично для тодішнього радянського сервісу. У 1972 році Воронін збирає 12 учнів, навчає їх і в кінцевому результаті створена група виконує за місяць ту роботу, яка виконувалася за 1,5 місяці. Це отримало велику популярність і про бригаду Вороніна часто згадували в радянських виданнях. У 1989 році Михайло Воронін представив свою колекцію в Голлівуді. У музеї історії України виставлений піджак першого президента України, його шив ніхто інший, як Воронін.
У своєму інтерв’ю Дмитру Гордону Воронін розповідав, що добився успіху лише завдяки своїй наполегливості та постійному навчанню. Можливо, щось доповнював, але в основному копіював те, що бачив в інших країнах. Згадував свої перші поїздки за кордон. Що він робив? Ішов у дорогий ресторан, брав за 5 доларів чашку соку і сидів з нею, наглядаючи за танцюючими відвідувачами та замальовуючи на серветках їх костюми. Підмічав певні особливості костюмів цього краю (елементи крою, тканини) та потім приходив у номер готелю, перемальовував це у блокнот та створював певного роду каталог. Так він проїхав по декількох континентах та саме цей ринок допоміг йому у розвитку міжнародного бізнесу.
У 1993 році Михайло Воронін отримує від столиці світової моди Парижа нагороду — «Золотий наперсток».
У 1994 році кутюр’є купує контрольний пакет акцій практично банкрутуючої швейної фабрики та розгортається як бізнесмен.
У 1995 році він знову отримує нагороду «Чарівна голка» за свою колекцію в Києві. У роки з 1995 по 1996 Михайло починає спроби виходу на міжнародний ринок, що відбувається не без складнощів.
Іноземний ринок хотів закуповувати костюми тільки за заниженими цінами і щоб на них красувалася європейська, але ніяк не українська марка. Воронін не погоджувався з такими умовами, оскільки любив свою країну, і завзятістю домігся свого. Костюми від Михайла Вороніна продаються в 16 країнах світу.
У 1999 році дизайнера визнали людиною року, а його торгову марку «Торговою маркою року». У 2000 році Воронін отримує Платиновий Приз «Премія миру «Престиж» в Нью-Йорку за виняткову якість одягу, через рік ще одна американська премія — «Золота ступінь визнання Global quality management». У 2002 році дизайнер створив найбільший смокінг у світі висотою як трьохповерховий будинок, 500-го розміру, за це він офіційно потрапив до Книги рекордів Гіннеса.
У 2007 році Михайло був удостоєний бути вписаним у книгу «100 знаменитостей світу моди», а в 2008 він отримав звання «Легенда моди» від каналу World Fashion Channel.
Михайло Воронін стверджував, що його бренд не має конкурентів серед українських торгових марок за якістю, що пояснюється втіленням у виробництво новітніх конструкторських рішень, технологій та устаткування. При цьому кутюр’є нагололошував на гарній ціновій привабливості свого бренду, що для декого є дуже важливим фактором в ході пошуку одягу, особливо в умовах фінансової кризи.
Президенти, політики, бізнесмени, зірки кіно, естради та світового спорту, а також більше половини чоловіків України надають перевагу бренду «ВОРОНІН», який випускає чотири торгові марки:
ТМ «Voronin» — ексклюзивна лінія, орієнтована на багатих людей, яка випускає малі серії одягу або індивідуальні костюми. У виробництві використовуються тільки елітні тканини та присутні елементи ручної праці.
ТМ «Михаил ВОРОНИН» — масова лінія класичного ділового костюма, орієнтована на чиновників, керівників середньої ланки, дипломатів, політиків.
ТМ «Макентош» — молодіжна класична лінія доступної цінової категорії.
ТМ «VORONIN sport» — для людей, люблячих комфорт та активний спосіб життя.
Конструкції виробів розробляються з врахуванням особливостей типу та побудови людини, що забезпечує максимальний комфорт. Вироби випускаються 15 розмірів, 5 зростів та 6 повнот (450 конструкцій).
Таким чином, в магазинах Вороніна може вдягатися людина з будь — якою фігурою та з різним достатком.
Це дає можливість збільшення своїх прибутків і сегменту ринку. Також концерн одним з перших в Україні організував немалу франчайзингову мережу.
Протягом усього життя Воронін мріяв створити одяг, який лікує. Але на 74 – му році онкологічна хвороба обірвала його життя і він так і не встиг цього зробити. Але справа його життя та запатентований ним бренд продовжує жити до сьогодні по всьому світу.
По — моєму, на таких професіоналах, котрі люблять, хотять та вміють працювати гарно та чесно, тримається будь — яка справа, а значить, і країна. Він був українцем та народ ним пишається.
Слава Україні та її героям!
