Одним з актуальних питань Нового часу та естетичної теорії є проблема художніх методів мистецтва, яка формувалася впродовж всієї історії естетичної думки.

Метод — це категорія художньої творчості, свідомої духовної позиції, реалізованої для формування художніх принципів, які розвивають внутрішню життєвість естетичних явищ.

Художня творчість має такі принципи:
* Відбору;
* Узагальнення;
* Відображення дійсності.

Одночасно метод – це естетична категорія, яка відображає порядок формування художніх цінностей. У період формування націй відбулося й становлення художніх методів. Мистецтву був присвоєний статус історичного утвору завдяки категорії «метод». Способи художнього втілення естетичної ідеї в мистецтві мають безпосередній зв’язок із методами, які відображають властивості мистецтва. «Принцип бачення світу» широко розкривається в понятті метод.

Реалізм, який сформувався у 20—30-х роках XIX ст., як напрям мистецтва розкриває теорію художнього методу. В естетиці є система принципів, яка управляє процесом художнього твору – це творчий метод мистецтва. Основним завданням художніх методів є відображення дійсності і розвиток суспільної свідомості. Естетична характеристика методів складна тим, що вона розкриває художньо-естетичні особливості мистецтва. Естетичне ставлення митця до світу утворилося після того, як було створено художні методи. Метод – це, насамперед, світоглядне поняття. Такі художні напрями, як бароко, класицизм і романтизм також є методами мистецтва. Поняття творчість також є естетичною категорією, яка сформувалася після створення художніх методів. Є різні способи бачення світу, але митець знаходить свій власний спосіб, за допомогою якого втілює свої думки, ідеї у мистецтво.

Отже, поняття напрям, течія, метод є тотожними. За сучасним розподілом існує два типи методів:
І тип: методи, що відображають реальність – реалізм;
ІІ тип: методи, які створені на ідеалізації реальності – класицизм, бароко і романтизм.

Реалізм – це естетична теорія. Реалізм також визначають як художній метод, який правдиво і конкретно висвітлює дійсність. Для цього метода характерна система принципів, що дозволяє конкретно з урахуванням історії втілювати задуми у різні твори, не розриваючи цілісності. Також реалізму характерно: відображення типових характерів у типових обставинах. Поняття «реалізм» завжди було дискусійним. Існує думка «реалізм без берегів». Для художнього відображення завжди використовували елементи реалізму. Поняття «реалізм» показує орієнтацію мистецтва на аналіз художньої мови. Реалізм відображає всю правду життя в певний період часу, також висвітлює характер особи та пояснює поведінку.

У процесі історичного формування реалізм набув декілька різновидів:
* Ренесанський;
* Просвітницький;
* Критичний;
* Соціалістичний.
Реалізм з часом набував нових рис, збільшуючи художній аналіз духовного світу.

Ренесансний реалізм, як художній напрям творчості, досяг найвищого розквіту у літературі в добу Відродження. Митцями цього напрямку були: М. Сервантес та В. Шекспір. Мистецтво Відродження – універсальне. Тому що, висвітлює всю правду про сучасників та про людське життя в загальному.

Реалізм Просвітництва має багато різного з класицизмом та ренесансним реалізмом. Необхідна умова Просвітництва — вірність деталям. У просвітницькому реалізмі особа має мораль і здатна боротися з негативним середовищем. Просвітницький реалізм популярний у літературі та театральному мистецтві майже у всіх країнах Європи. Просвітницький реалізм розвивався разом із революційним класицизмом.

Критичний реалізм – це один із етапів художнього розвитку реалізму. Його засновниками є О. де Бальзак, Панас Мирний, Т. Шевченко. Він створений на основі аналізу суперечностей життя. Характер буржуазних відносин завжди руйнівною силою впливав на людей і це зображувалося у творах мистецтва. Представники цього напрямку зображували буржуазію, як руйнівну силу проти моралі. У творах критичного реалізму митці зображали руйнування людської особистості. Особливістю критичного реалізму є відображення та осмислення усього людського життя. Найвище піднесення ця течія досягла завдяки російським та українським митцям. У архітектурі, музиці і танцях він не проявив себе.

Соціалістичний реалізм — термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві для характеристики художнього методу літератури і мистецтва. Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва. Цей термін з’явився на початку ХХ століття. Він сформувався на основі розгортання широкого суспільного руху на території Росії, а особливо в період соціалізму і соціалістичної революції. Розвиток соціалістичного реалізму має два основні етапи:

І етап (тривав з 1917р. по 1934р.) – найвище досягнення соціалізму. Тому що, в цей період були високі темпи економічного розвитку, підвищилася оборонна могутність держави, а також швидкий розвиток науки, культури, мистецтва. Підвищилася соціальна активність населення. Створення нового суспільного ладу дало можливість простому населенню здобути освіту, займатися науковою діяльністю, творчістю. Завдяки цим фактам країна здобула велике духовне піднесення. За рахунок великої активності населення збільшилось число мистецьких закладів та установ. Колишні робітники і селяни почали займатися творчістю, а найздібніші з них ставали професіоналами. Крім того збереглася й класична художня спадщина.

Творчість інтелігенції, яка базувалася на підтримці нового суспільного ладу, або нейтральному ставленні до нього, закликала населення до включення у духовно-мистецьке життя. На основі цього створилося справжнє народне мистецтво, яке набуло трьох значень. Перше значення полягає у тому, що це був мистецький рух, творцем якого був простий народ. У містах створювалися театральні, літературні, музичні студії. Друге значення полягає у демократизації мистецтва, герой якого — людина праці. Третє значення полягає в тому, що усі верстви населення – трудящі. У цей етап не існувало ідеологічних обмежень.

ІІ етап ( тривав з 1934р. по 1991р.) – це процес нарощування впливу політики на мистецтво. Творчість цього етапу направлена на класичну художню спадщину. Зміст творів спрямований на певний ідеал, віри у майбутнє та зображення кращого життя. Під час цього етапу соціалістичний реалізм зображає творчий ідеал людської особистості.

Романтизм, як естетичний принцип методу також відображає реальні ідеї. Романтизм став провідною течією соціалістичного реалізму. Тому герої цих творів незалежні від обставин, а самі створюють їх. У творчості митців даного періоду зображені різні мистецтва. Революційний романтизм, як напрямок соціалістичного реалізму, є відображенням внутрішнього потенціалу митців. Завдяки цьому був здійснений розквіт мистецтва соціалістичного реалізму, у якому герой – реальний творець.

Отже, мистецтво є усвідомлення суспільства внутрішнього потенціалу, незважаючи на негативні наслідки. Сучасне мистецтво втратило міцність над ідеалом людської особистості, також було під утиском політичної влади і не мало ніякого самостійного розвитку, тобто стало псевдомистецтвом.