Конкретно чуттєвий художній образ — це головна ознака мистецтва, його суть та ідея, мета і втілення. Те, що не має в своєму підґрунті художнього образу, ми не можемо вважати за мистецтво» це слова мого педагога, які викарбувалися в моїй пам’яті ще з першої лекції « Аналіз виконавських творів». Я не одразу зрозуміла суть цієї думки, але вона мене зачепила. З того моменту, час від часу ,я почала звертати увагу на уявлення людей (виконавців,філософів,педагогів,друзів, навіть батьків) про мистецтво.
Особисто для мене, це спосіб вираження своїх почуттів,ідей,емоцій.
Це фантастично ділитися з іншими своїм естетичним смаком,за допомогою музики, майстерності вокалу,володінням голосу,вмінням створити образ,побачити його,донести до слухача, а головне, отримувати від цього задоволення. Я вважаю себе естетом. Ще з раннього дитинства мене ,як магнітом, притягувало все творче,яскраве,гарне. Я з легкістю пишу вірші, музику і пісні, малюю,створюю образи ,тим самим відображаю дійсність навколо мене.
Думки,настрої і світогляд творчих особистостей та митців, звернені до суспільства і можуть бути зрозумілі іншими людьми не інакше,як у процесі художнього сприйняття. Художнє сприйняття,це така форма пізнавальної діяльності,за допомогою якої ми осмислюємо художній твір і можемо дати йому оцінку,в залежності від особистого та загального естетичного ідеалу,власним вподобанням.
«Художник творіннями своїми нічого нікому не доводить . Його завдання-зобразити емоції так,щоб їх відчули.» О.Блок .
В той час коли людина пізнає художній твір,у неї виникає певний емоційний стан, через який її свідомість малює образ. Образ,котрий виникає ,може суттєво відрізнятися від ідеї,яку мав на увазі митець. Буває і так,що навіть негативна суть передана з високою майстерністю і багатством художніх засобів сприймається з почуттям естетичної насолоди. Це можна пояснити тим,що ми оцінюємо не лише зміст але й спосіб викладення,організації цього змісту.
Художнє сприйняття дуже індивідуальне явище,яке зумовлено багатьма чинниками(вік,виховання,середовище, релігія,національність, актуальні події,суспільні настрої,тенденції тощо). Твір мистецтва не тільки відображення світогляду і втілення ідей художника – це продукт,який створило суспільство на протязі свого історичного розвитку.
Дуже важливим моментом у формуванні художнього сприйняття, я вважаю, культурний рівень людини. Здатність об’єктивно оцінювати мистецтво,високу культурну обізнаність. Що більше ми цікавимось мистецтвом,тим більше ми відкриваємо для себе його безмежні грані,тим більше ми починаємо його розуміти, тим простіше нам читати між рядків і знаходити інтонації трагізму навіть в самій ,на перший погляд, легковажній музиці,розрізняти козацьке бароко і імператорський ампір ,бачити суть в найавангарднішій картині тощо. Наведу простий приклад.
Моя мати за професією кушнір. Її ремесло також певною мірою пов’язане з естетикою. Вона має гарний смак, в неї розвинене почуття прекрасного,але вона сприймає лише те мистецтво,яке передає позитивні відчуття,викликає захоплення і приємний емоційний стан,вражає в першу чергу своєю красою, милозвучністю . «Музика повинна приносити задоволення ,картина повинна милувати очі »- це її художнє сприйняття.
Саме тому їй важко було сприйняти виставку сучасного мистецтва «Бієнале», де інсталяції наштовхували на роздуми,відображали проблеми навколишнього середовища , а подекуди ,провокували і шокували своєю відвертістю та огидністю. Але це також мистецтво,яке по-своєму трактує суспільну або особисту думку. Не завжди мистецтво є прекрасним ,але воно таке ж живе й наповнене змістом. На відміну від оцінок публіки і широкого загалу,професійна критика дає більш обґрунтоване судження про той,чи інший твір . Це судження базується на знанні історії розвитку художньої культури,аналізу зв’язків мистецтва і проблем сучасності.
Наразі,маю зазначити,наша країна переживає трагічний і складний період свого розвитку. Але події що ми пережили за останній рік дали роковий поштовх для пробудження національної свідомості українців. Хвиля патріотизму з шаленою швидкістю і силою розійшлася по всіх куточках України і поселилась у кожному серці . Розпочало своє відродження національне мистецтво,культура,ремесло. Такий собі парадокс. Страшне горе пробудило щось сокровенне,те що тече в наших жилах,те сумління,про яке де-хтось і не підозрював,новий естетичний ідеал . Змінилося й художнє сприйняття у співставленні з нещодавнім минулим.
Мені також довелося переглянути свої смаки. Я відчуваю дискомфорт коли виконую твори російською мовою,хоча розумію,що російська мова тут ні до чого,все ж ця неприязнь відчувається в моїй інтерпретації. Я почала звертатися до романсів Ф.М. Надененка на вірші українських авторів, М.В.Лисенка,який є основоположником української національної музики,прослуховую й аналізую драматизм музики Б.М. Лятошинського. Це підштовхнуло мене до вивчення фольклорних пісень,які дуже вдало підкреслюють менталітет українців.
Нарешті ми збагнули значущість і індивідуальність культури своєї країни і маємо честь творити свою історію та своє мистецтво,яке з цього часу вважається символом свободи .
