Кожний з нас є мрійником. Ще нас можна назвати мандрівниками. Ми, намічаємо дорогу своєї подорожі. В одних це техніка, в інших сільське господарство, а нас доля пов`язала з мистецтвом. Ми обрали для досягнення своєї мети на даний час навчання, яке тісно пов`язало нас з музикою. Ми всі добре розуміємо і відчуваємо, що шлях крізь життя, набагато складніший, важчий і відповідальніший, але який захоплюючий. І нам , мандрівникам, необхідно запастися всім,що знадобиться в дорозі, а знадобиться багато чого.
За роки дитинства, чудові шкільні роки, ми оволоділи багатьма предметами, і всім що входить до шкільної програми,але не тільки цим. У юні роки, важливо кожному із нас виховати в собі якості притаманні справжній людині: любов до неньки України, до свого народу, до праці,вмінням бути точним і відповідальним при виконанні своїх обов`язків, чесність , порядність, волю і хоробрість, уміння дружити і культурно поводитися.
Цей духовний багаж ми беремо з собою в життєву дорогу, і він в свою чергу постійно зростатиме і ставатиме багатшим. Це насамперед стосується мистецтва та літератури – тих ділянок духовного світу людини, які роблять наше життя цікавішим, змістовнішим і кращим. Всі види мистецтва, приносять нам багато радості і дуже допомагають у житті. Особливо це стосується музики. Вона входить в наше життя буквально з перших днів.
Багато яскравих спогадів музика залишає з самого раннього дитинства: це і перші пісеньки на дитячому ранку, перші спогади про яскраву радісну мідь духових оркестрів, та вперше в житті почутий хоровий спів,коли, ніби доганяючи один одного і змагаючись у красі звучання, по черзі вступають то низькі баси, то соковиті альти, то дзвінкі сопрано.
А найбільші враження залишались від вистави в оперному театрі! Яка сила , яка казкова чарівність в чітко організованому спектаклі, де на тлі спеціально створених, мальовничих декорацій, підкорюючись всемогутній диригентській паличці, діють і співають то один за одним, то зливаючись в єдине ціле – солісти і хор. Взявши за основу ці спогади, я можу дати оцінку як індивідуальному так і колективному музичному виступу.
Першим я проаналізую соло. Соло – це самостійний виступ одного виконавця. Це найбільш виразна партія в хорі, яку виконує соліст. Дуже важливо коли виступаєш сольним номером, сконцентрувати і зосередити свою увагу тільки на своїй партії. Тому, в певній мірі соліст повинен відчувати себе на сцені егоїстом,з точки зору не самозакоханості,а для того, щоб правильно і якнайкраще донести слухачу свій талант і вивчену ним сольну партію: вокальну або інструментальну.
Зовсім інша річ, коли виступаєш в дуеті. Дует – це ансамбль з двох виконавців. Тут обидва виконавці повинні співпереживати один за одного, виглядати на сцені як одне ціле. Тільки в такому випадку виступ буде яскравим, ефектним. Можу сказати від себе: це набагато складніше тим, що потрібно переживати за свого колегу по сцені, а легше, що увага глядача і слухача сконцентрована не тільки на одну людину,як це стосується соло.
І ще не менш відповідальний виступ у великому колективі – в хорі. Хор – це організований колектив співаків, які разом виконують вокальний твір з інструментальним супроводом чи акапельно. Найбільша відповідальність у цьому великому колективі припадає на диригента. Він повинен керувати всім процесом і відповідати за кожну особу яка співає в хорі. Надзвичайно важливо, щоб диригент підтримував з колективом гарні стосунки в професійному плані, лише так колектив може виступати на найкращому і найвищому рівнях. Відповідно кожний вокаліст повинен знати досконало свою партію, виконувати всі вказівки диригента, підтримувати зоровий контакт. І лише в такому тандемі буде результат.
Взагалі, при будь-якій роботі в колективі,не важливо чи це музика, чи щось інше, потрібно залишатись людиною,тобто: прислухатися, зважати на всі її «мінуси» чи «плюси», це дуже важливо для створення атмосфери в якій зароджується колектив. Тому, що там де здорова і весела аура- працюється натхненно і плідно.
Отже, аналізуючи всі три виступи, можна зробити такий висновок: солістам, виконавцям, хоровій капелі потрібно викладатися на всі сто відсотків, щоб в тій музиці, якій вони несуть, відчували всі людські емоції. Вона вчить людей, які потрапляли в складну ситуацію не розчаровуватись, а по – новому любити і цінувати життя. Всі три виступи: соло, дует і хор, пов`язує лиш одне вміння – донести слухачу красу і неповторність музики, щоб потім залишившись наодинці зі своїми думками, слухач ще довго насолоджувався почутим.
Великий композитор Прокоф`єв сказав про музику так: «Музика має вселити в людину спокій і впевненість у своїх силах і в своєму майбутньому» — для нас, музикантів, це як завчена теорема. Ось так ми повинні викладатися на сцені. Грім оплесків. Море оплесків. Океан оплесків. Це і є найвища оцінка нашому виступу, і яка насолода, яке задоволення принесе це визнання людині мистецтва. Тож не боятися ніяких труднощів,сміливіше збиратися в мандрівку під назвою «МИСТЕЦТВО». Ця дорога приведе нас у суспільство , громадяни якого за своєю культурою, за багатством духовного світу,повинні бути СПРАВЖНІМИ ЛЮДЬМИ.
