Просвітництво є головною складовою нашої музейної діяльності. Музей володіє безцінними освітніми ресурсами. У розвинених країнах світу культурний розвиток нації є основним пріоритетом державної політики. Протягом багатьох років там засновуються та успішно функціонують профільні культурні центри. Порівняно зі світовою практикою вітчизняне «культурницьке будівництво» й «державницька турбота» залишилися далеко позаду.

Жоден із основних пунктів міжнародних рекомендацій щодо збереження традиційної культури в країнах перехідного періоду Східної Європи й Азії чинною владою в Україні не виконується. За таких умов, як ніколи раніше постає нагальна потреба напрацювання й запровадження якісно нових підходів до вивчення та стимулювання культурних процесів в Україні. Зокрема, у сфері музейної справи, необхідними є переосмислення значення традиційної народної культури та вдосконалення шляхів її розвитку. Музеї України потребують удосконалення своїх «класичних» функцій зі збирання, збереження, дослідження та популяризації мистецтва.

Сучасні вимоги потребують, щоб музеї стали відкритими багатоцільовими осередками культури, науки, освіти та виховання відповідно до світової тенденції розвитку музейницької справи – відкритий музей у відкритому суспільстві. Одним із головних статутних завдань Міжнародної Ради Музеїв (ІКОМ України) є визначення поняття «музею» як інституту, покликаного посилювати свою роль у суспільстві, сприяти кращому вивченню культури різних народів і зміцненню взаєморозумінню між ними [2; с.7].

Нова організаційно-функціональна форма закладу культури – музей-центр, постає не просто як сховище певних етнічних та загальнолюдських цінностей і мистецьких раритетів. Це своєрідна комплексна модель духовного життя роду, племені, громади, народності, нації, в якій відображено увесь комплекс світоглядних орієнтирів, основні складові та визначальні чинники їх традиційного буття. Впровадження в життя цієї новітньої моделі вперше у 1990 році продемонстрував Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини (тепер НМНМГП ім. Й. Кобринського) в Коломиї під час Першого Всесвітнього Собору духовної України. Коломия зустрічала гостей з усіх континентів світу.

Музейні працівники були ініціаторами та співорганізаторами виставки — ярмарки, майстер-класів та показу образотворчого мистецтва коломийських мистців. Відчувалось щире зацікавлення нашими акціями людьми різного віку, особливо молоддю. Проводились майстер-класи з народними майстрами, на яких всі охочі могли спробувати свої сили. Саме цей проект дав певний поштовх до переосмислення деяких пріоритетів і орієнтирів у музейній роботі.

Майже дев’яносто років Музей знаходиться в приміщенні колишнього Народного дому, де колись розміщувались українські товариства та установи: Управа товариства «Руський народний дім», «Рідна школа», товариство «Родина», хорове товариство «Боян», спортивне товариство «Сокіл», гімназія, чотирикласова приватна школа ім. княгині Ольги, «Видавнича спілка українського вчительства», товариство «Сільський господар», редакції газети «Поступ», журналу «Прапор».

Архівні документи Музею стверджують: «Конференції, театральні представлення, вечорниці, організація свят (Шевченка, Миколая, Матері), вечори української пісні, вишкіл танців, проби співу, вистави, дитячі забави, руханки, ярмарки » [1.Ф.2. Оп.1] – ось неповний перелік багатьох громадських заходів наших попередників. До заснування Музею спричинилися вагомі в Галичині виставки: господарсько-промислова та етнографічна (Коломия, 1880). Вони посприяли розвитку народних художніх ремесел, започатковували теоретичну основу організації художньо-промислових шкіл на Покутті, зокрема відомих фахових шкіл у Галичині: Коломийської гончарної школи (1876-1914) та Школи Деревного промислу в Коломиї (1894-1914). Експонати цих виставок продемонстрували багатство народного мистецтва, розкрили великі таланти простого народу Гуцульщини та Покуття. Основу першої колекції нашого Музею становили твори, даровані народними умільцями, духовенством, селянами, передовою українською інтелігенцією. Саме, прогресивна спільнота міста, незважаючи на складну історичну ситуацію кінця ХІХ ст., провадили громадсько-патріотичну, просвітницьку, освітянську та виховну діяльність, зберігаючи наші духовні та матеріальні цінності.. Чи можлива культура без національного коріння, без генетичної пам’яті, без набутої у віках духовної спадщини?

Згадаймо: за всіх часів в Україні традиційна народна культура була національною, оскільки, з політичних причин, культура професійна обслуговувала фактично інокультурні середовища, зокрема в новітню добу – російське, польське, австрійське, французьке, англійське та інші. Спільна традиційна основа зберігала цілісність народу, його канонічні морально-естетичні засади співжиття, забезпечувала йому повноцінне існування й невпинний поступ. Протягом ХХ століття розвиток промисловості, зростання темпів урбанізації, примусова колективізація, голодомори, війни та репресії руйнували традиційний життєвий устрій українців. За останні десятиліття в Україні, як і у світі загалом, виразно спостерігаються ознаки занепаду та деградації народної культури і мистецтва.

Проголошення України незалежною державою в 1991 р. кардинально змінило національні пріоритети потребу глибше пізнати українську історію, мову, віру і культуру. У цей час було ініційовано низку заходів для підтримки народних промислів, збереження пам’яток старовини та дослідження творчості народних майстрів. Активну діяльність у цьому напрямку розгорнули культурна еліта міста Коломиї, музейні працівники та освітяни. Для покращення роботи Музею у відповідності з новітніми методиками науково-освітнього потенціалу та для збереження та популяризації історико-культурної спадщини у 90-х рр. була вироблена певна концепція. Вона передбачала створення об’єднавчої і координаційної інституції мистців, науковців та різних освітніх установ під гаслом «Музей та творчі контакти».

Нашому Музею, як унікальній скарбниці неповторної творчості народних майстрів Гуцульщини та Покуття 20 жовтня 2009 р. Указом Президента України Віктора Ющенка № 837/2009 надано статус Національного. У його структурі знаходяться філіали: Музей писанкового розпису (Коломия, 1987), Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини (1970) і Яремчанський музей етнографії та екології Карпатського краю (2007). На сьогоднішній день кількість відвідувань наших музеїв становить понад 160 тисяч відвідувачів за рік, переважна більшість з них – молодь.

Серед екскурсантів багато іноземних туристів з-понад 50-ти країн світу. Науково-освітній відділ музею працює над розробкою науково-освітніх програм та проектів для різних категорій відвідувачів, зокрема над популярною вже презентацією творчості відомих особистостей України. Наукові відділи, окрім основної сфери своєї діяльності, також постійно працюють і над популяризацією народного мистецтва регіону. Музей серйозно ставиться до своєї освітньої місії: потребу переглянути та збалансувати освіту, відпочинок та розвагу, щоб організація передачі знань була жвавою, корисною і доступною.

Покращення матеріальних умов життя забезпечує відповідні зміни в соціальній, культурній та моральних сферах, а нові технічні досягнення передбачають розквіт культури, свободи та гармонійного розвитку особистості. Народне мистецтво в сучасних умовах прагне йти в ногу з економічними, соціальними, культурними процесами глобалізації. Музей, як наукова установа, відкритий до експериментів і нової освітньої стратегії. Потужним засобом вирішення концептуальних проблем є співпраця Музею з вихователями дошкільних установ, педагогами загальноосвітніх, середніх та вищих навчальних закладів.

Наукові працівники постійно перебувають в тісному контакті з молоддю різної вікової категорії. Вони здебільшого відчувають себе не тільки науковцями, але і педагогами та психологами. Щоб протистояти повному нівелюванню народної культури потрібні переконливі та зрозумілі аргументи.

Сьогодні для молоді є більш актуальними японські мультиплікаційні чудовиська чи герої американських коміксів, аніж щирі й невибагливі традиційні місцеві забавки. Швидкозмінні різноманітні побутові товари, нав’язливо розрекламовані електронними засобами масової інформації, агресивні й динамічні фільми та комп’ютерні ігри змінюють психологію цілих поколінь, орієнтуючи її на постійний пошук нових вражень. Значна внутрішня розкутість і зовнішня розкріпаченість відрізняють сучасну молодь від покірної радянської. Вона більше не боїться піддавати сумніву повчання вчителя, тому потрібна дуже переконлива аргументація на користь мистецьких творів, щоб привернути до них їх увагу, як потужного фактора патріотичного і естетичного виховання. Для сучасного вчителя вже недостатньо загальних сентенцій щодо цінностей народних традицій, бажано максимально цікаво й захоплено організувати та представити відповідну інформацію.

Зрештою, що ж таке традиційність у ракурсі української культури і які саме ознаки вважати специфічно українськими (гуцульськими чи покутськими) в контексті історії розвитку світової культури? Які критерії визначення художньої цінності творів народного мистецтва? На цілу низку подібних запитань педагоги повинні отримати від наукових працівників Музею фахові, теоретично обґрунтовані й чітко сформульовані, а не суб’єктивно-емоційні або описові відповіді. Існують і проблеми змістовного плану. Наприклад, раніше заглиблюватися в сутнісний аналіз деяких аспектів традиційного народного мистецтва було небажано і небезпечно, адже довелося б розкривати дітям його магічні, сакральні, духовні основи, виявляти національні витоки тощо.

Слід підкреслити визначальну роль проведення різноманітних мистецьких акцій з народними майстрами, під час яких відбувається залучення молоді до практичних занять з традиційних видів ремесел. Такі пізнавальні уроки народознавства з гончарства, художньої обробки дерева, виробів з бісеру, аплікації, ткацтва, писанкарства, вишивки — музейні працівники проводять в стінах Музею та в навчальних закладах. Вітчизняна педагогіка завжди залучала ліплення з глини, перебирання бісеру та ниток для ткацтва, як засіб розумового та сенсорно-моторного розвитку дітей з найменшого віку. На таких емоційно насичених заняттях відбувається процес естетичного виховання. Засвоєнню нової інформації сприяють практичні заняття та мультимедійні презентації.

Понад десять років Музей співпрацює із Коломийським педагогічним коледжем Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (2002-2013). Музеєм розроблено програму інтегрованого курсу лекцій «Народні художні промисли Прикарпаття» для студентів ІІІ-ІV курсів образотворчого відділення цього закладу. Саме наповнення Музею, його атмосфера сприяють вихованню творчих особистостей. Навчання, що відбувалося упродовж одного семестру, проводили директор Музею Я. Ткачук, завідувачі відділів Р. Баран, К. Каркадим, І. Федів.

Пріоритетними напрямками цього курсу було створення програм з ознайомлення із мистецькими осередками, творчістю народних майстрів, практичними заняттями, пов’язаними з традиційними ремеслами регіону. Виховання творчої особистості одна з проблем, що їх поставили перед собою наші установи. Програма занять складалась з кількох пунктів: теоретичні заняття, ознайомлення з експозицією (по відділах), практичні заняття (замальовки експонатів авторські та їх сучасні інтерпретації), виїзди у відомі центри народних ремесел (Косів, Вижницю, Яворів) та творчі майстерні (Надії та Сергія Никорович, Марії Кахнікевич). Замальовки деяких студентів із цих занять, увійшли до видання збірника «Віцензіана» [3; с.11, 195, 217, 305]. На кожному із занять брало участь понад сорок студентів. Передбачалося в робочий процес долучати знайомство з відомими творчими особистостями та їх доробком у виставкових залах Музею.

21-23 червня 2008 року на базі спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та Музею відбувся Всеукраїнський семінар освітян — «Стратегія вивчення народної культури у шкільних програмах». Наукові працівники були задіяні в семінарі, у рамках якого відбулися програми: ознайомлення з Коломийським музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття та Музеєм писанкового розпису, зустрічі-спілкування в майстернях народних мистців Коломиї та Коломийщини.

Для досягнення просвітницької мети у музейних експозиціях використовують інтерактивні цифрові медіа, екскурсії, лекції, театральні вистави, фольклорні, танцювальні та музичні виступи, практичні заняття тощо. Потужним засобом вирішення музейної концепції з освітнього потенціалу стало створення силами Музею цілого ряду науково-популярних фільмів з різних видів народного мистецтва: життєвий та творчий шлях відомих народних майстрів; відеоматеріали про звичаї та традиції гуцулів та покутян, створення музейного сайту про діяльність Музею (визнаний, як один з кращих музейних сайтів України) тощо. Інтерактивні й мультимедійні музейні уроки орієнтуються на такий спосіб викладу інформації, який враховує різні типи знань, стилі навчання та методи пізнання. Стратегічне оновлення і розширення просвітництва у Музеї є засобом приваблення та залучення молодої аудиторії.

Наукові працівники Музею найчастіше співпрацюють з освітянами Коломиї та району, а саме з педагогами української мови та літератури, виховної роботи та викладачами образотворчого мистецтва. З 2009 року Музеєм була вперше ініційована нова форма просвітницької праці з молоддю під загальною назвою «Музейні академії», які стали однією з дієвих форм взаємодії між Музеєм та навчальними закладами.

Такі академії сприяли кращій комунікації між науковцями Музею та учнями і студентами для засвоєння нового матеріалу. Основною аудиторією цих акцій музейники визначали активних, зацікавлених учнів і студентів різних навчальних закладів міста Коломиї та району. Науковці спрямовують їх на вибір гострих актуальних тем, пов’язаних з історичними подіями та сьогоденням.

Музеєм організовано та проведено 18 «Музейних академії»: «Лялька-іграшка. Лялька – символ матері та охорони всього навколишнього» (березень, 2009), «Тіні забутих предків» (лютий, 2009); «Шевченківські дні» (березень, 2010), «Збережена нитка традицій» (квітень, 2010), «Феномен творчості Олекси Бахматюка» (грудень, 2010); «Тарас Шевченко філософ-пророк, художник слова і пензля» (березень, 2011), «Пінзель український Мікеланджело» (листопад, 2011), «Коломия центр гончарства» (грудень, 2011); «Світи Святослава Гординського» (лютий, 2012), «Музейна Шевченкіана» (березень, 2012), «Олексі Новаківському 140» (березень, 2012), «Нащадки. Дзеркало» (жовтень, 2012), «Знаменита і геніальна» (листопад, 2012); «Музейна Шевченкіана ІІ» (березень, 2013), «Таланту не сховати в забутті» (березень, 2013), «Векторність Олекси Новаківського» (квітень, 2013), «Таємничий геній» (квітень, 2013); «Бережімо ремесла свого краю» (лютий, 2014), «Стеком і шаблею» (березень, 2014), «Молодіжний АРТ-МІКС», (березень квітень 2014). Здебільшого ці академії були присвячені відомим діячам української культури. Тривалість цих заходів не менше 2-х академічних годин. Під час обговорення висвітленого матеріалу між учасниками проводяться спілкування та дискусії.

У стінах Музею 24 лютого 2009 року відбувся міський та районний семінар освітян. Саме на ньому пройшов один із перших проектів – «Феномен творців фільму «Тіні забутих предків» (2009), присвячений 85-річчю від дня народження видатного українського кінорежисера Сергія Параджанова та 45- річчю із часу виходу на екрани культового фільму за однойменною повістю М. Коцюбинського.

Співорганізаторами акції були викладачі Коломийської гімназії ім. М. Грушевського — Л. Сембратович, Н. Мельничук та понад 20 учнів, учасників літературно-мистецької студії «Горицвіт» цього ж навчального закладу. Проект складався з декількох частин: інформації про творчість С. Параджанова (завідувачка відділу кераміки Р.Баран), представлення досліджень та повідомлень гімназистів з використанням мультимедійної презентації про музей Сергія Параджанова.

На цей захід був запрошений один із учасників фільму вчитель Єзупільської школи Тисменицького району Івано — Франківської області Михайло Шатрук. Він виконував та озвучував пісні головного героя стрічки Івана. Віртуозне володіння скрипкою та награвання гуцульських коломийок створили неповторну атмосферу події. Цікаву інформацію представила директор Музею Я.Ткачук про видання роману репресованого письменника та активного громадського діяча Гуцульщини Петра Шекерика — Доникового «Дідо Иванчік». Завідувачка відділу художньої обробки дерева К.Каркадим поділилася спогадами про художника фільму «Тіні забутих предків», лауреата Шевченківської премії, відомого українського графіка, викладача КДХІ Григорія Якутовича. Цією акцією було охоплено понад 60 учасників.

«Музейна академія» здебільшого не є одноразовою чи одноденною акцією. Яскравим прикладом став проект «Пінзель український Мікеланджело» (2012), концепція якого була розроблена Музеєм спільно з викладачами образотворчого мистецтва коломийських ЗОШ ІIІІ ст. № 8 та № 1 О.Рогожинською та О.Токарюком. Проект відбувався поетапно впродовж двох місяців. Перша акція виїзд в с. Корнич Коломийського району для ознайомлення школярів міста з виготовленням іконостасів та сакральних скульптур і техніками різьблення по дереву (майстерня І.Бирчака); наступна виїзд до смт Гвіздець Коломийського району та м. Городенку, де в костелах ХVIII ст. зберігаються скульптури та фрагменти різьби авторства І._Г. Пінзеля. У церкві Непорочного Зачаття Діви Марії відбулася зустріч із отцем-настоятелем Ігорем Ковбасюком, який надав вичерпну інформацію щодо реставрації церкви, а також мультимедійна презентація ілюстрованого матеріалу про творчість І.-Г. Пінзеля (Городенківська ЗОШ ІІІІ ст.).

Наступний захід комплексні практичні заняття-семінари з глиняної ліпки архітектурної деталі капітелі роботи І.-Г Пінзеля для учнів шкіл м. Коломиї (на базі ЗОШ № 8 ІІІІ ст.). Майстер-клас проводив художник, викладач образотворчого мистецтва О. Токарюк; підсумковими були повідомлення про творчість І.-Г. Пінзеля (Р. Баран, К. Каркадим). На цьому занятті були також присутні учні та викладачі шкіл Гвіздця та Городенки. Загалом, учасниками академії стали понад 150 учнів. Даний проект «Пінзель український Мікеланджело» отримав І місце в обласному освітянському конкурсі 2013 року.

Ще одна академія «Бережімо ремесла свого краю» (2014) пов’язана єдиним змістом дослідженням історії та розвитку давніх ремесел сучасної Коломиї. Здійснення цього проекту відбувалося в Коломийському індустріально-педагогічному технікумі. Проект складався з кількох етапів: І демонстрація фільму «Традиції коломийського гончарства» (О. Пономаренко, Р. Баран); ІІ ознайомлення студентів з родиною відомих коломийських гончарів Кахнікевич — Никорович, заслуженим майстром народної творчості України Надією та її сином Сергієм; ІІІ — практичні заняття проведення майстер-класу (точіння на гончарному крузі, ліпка); ознайомлення з традиціями коломийської вишивки на творах заслужених майстрів народної творчості України М. Сабадаш та Є. Геник, майстер-клас по бісероплетінню (науковий співробітник Музею Л. Мехно). Завершальним етапом академії став огляд виставки творів майстрів, які брали участь у проекті.

Усвідомлюючи вагомість творчості Тараса Шевченка генія української нації та його значимість у світовій культурі, Музей не міг не відгукнутись на знаменну дату 200-річчя від дня народження Кобзаря. Щорічно Музей проводив різноманітні акції та академії, присвячені Т.Шевченку, цьогорічне ж святкування було особливим. Під час дослідження теми з історії пам’ятників Кобзарю на Прикарпатті знайдений маловідомий, але досить цікавий матеріал, що стосувався діяльності тривалий час забороненого українського художника, скульптора, поета, активного учасника визвольних змагань поч. ХХ ст. Гаврилка Михайла Омеляновича. Науковці Музею та учасники «Музейної академії» презентували проект під гаслом «Стеком і шаблею» (березень, 2014) у виставкових залах Музею.

У проекті взяли участь співробітники Музею, які виступили з науковими повідомленнями (Р. Баран, К. Каркадим); викладачі та учні Сопівської ЗОШ І-ІІІ ст., лауреати обласних Шевченківських читань Р. Миронюк і Я. Симчич. Візуальним доповненням академії була відеопрезентація, створена на основі фільмів Р. Коваля «Стеком і шаблею» (2011) та В. Нагірного «Шевченко на землі коломийській» (2013), а також архівних фотоматеріалів (науковий співробітник Музею І.Олійник).Завершенням академії стала змістовна тематична екскурсія на виставці «І на оновленій землі..» (завідувач сектору образотворчого мистецтва М. Двилюк). Долучилися до цієї події понад 80 учасників.

Музей проводить гнучкі й креативні для експерименту програми, орієнтовані на молодь. На пропозицію викладачів виховної роботи та образотворчого мистецтва з Москви і Санкт-Петербургу з організації «Милосердя» ознайомити молодь з мистецькою Коломиєю відгукнулися музейники. У червні 2011року відбулась дводенна акція з відвідування творчих майстерень мистців Коломиї та околиць: художника з обробки шкіри – В. Дідорака; народних ткачів – родини Костюків; майстерні коломийських гончарів – Н. Никорович, С. Никоровича, М. Кахнікевич. Безпосередньо у приміщенні Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського проводився майстер-клас з різних технік декорування яйця, а також демонструвався процес реставрації писанок (О. Антохій). Програма була розрахована щоб передбачати потреби дітей з обмеженими можливостями.

Привабливість цих проектів демонструють реальні акції, до яких вдалося привернути молодь та творчу інтелігенцію і задовольнити більшість зацікавленої публіки. Слід визнати, що при виборі тем ми керувались не випадковими новомодними зацікавленнями, а приймали рішення та підбирали матеріал за змістом, ступенем вагомості, позитивній виразності.

Наша ціль достатньо прозора: виховати покоління молоді, пробуджуючи у них зацікавленість до української культури. Найбільш популярними є розповіді, зустрічі та практичні заняття з творчими мистцями: родиною коломийських гончарів Кахнікевичів — Никоровичів, сім’єю місцевих художників-модельєрів Оксаною Литвин та Ярославом Сахром, відомою вишивальницею, членом Національної спілки художників України, заслуженою майстринею народної творчості України Євгенією Геник, заслуженою художницею України Ганною Вінтоняк та багатьма іншими.

Проведенню уроків народознавства та музейних академій у Коломийському педагогічному коледжі сприяли його директор В. Ковтун та завідувач відділення образотворчого мистецтва М. Білоус; у Косівському інституті декоративно-прикладного мистецтва ЛНАМ — заступник директора з наукової роботи М. Гринюк та викладач Косівського училища Л. Боєчко; великі ентузіасти цих акцій, вчителі та організатори коломийського клубу «Краєзнавець» на базі ЗОШ №8 І–ІІІ ст. Н. Чорнокожа та О. Рогожинська, ЗОШ №1 І–ІІІ ст. О. Токарюк; викладач Городенківської середньої школи Н. Савчак; директор Гвіздецької школи мистецтв І. Довганюк; викладач Коломийського індустріально-педагогічного технікуму Г. Луканюк; педагог виховної роботи Сопівської ЗОШ І–ІІІ ст. О. Сав’юк.

Наприкінці 2013 р. Івано-Франківською авторською творчою майстернею вчителів народного мистецтва та художньої культури було запропоновано науковим працівникам нашого Музею взяти участь у проекті над створенням додатку до навчально-методичного посібника Людмили Масол «Художня культура рідного краю. Івано-Франківщина». Координаторами цього проекту були вчителі художньої культури і музичного мистецтва Сопівської ЗОШ І-ІІІ ст. і Калуської ЗОШ І-ІІІ ст. Н. Ковальова та О. Малендевич. Дана співпраця стала однією з нових форм науково-просвітницької роботи Музею, призначеної для школярів старших класів.

Неодноразово на базі Музею проводилися міські та районні семінари з англійської та німецької мов для студентів Коломийського педагогічного коледжу та спеціалізованих шкіл міста і району. Цільові програми завершились виданням трьох буклетів з тематики народного мистецтва. Їх авторами були викладачі, студенти та учні (2008). Працівники Музею надавали кваліфіковані консультації з методики проведення екскурсій у нашому Музеї, Музеї Писанкового розпису та були їх безпосередніми учасниками.

Постійною є співпраця Музею та коломийської дитячої художньої школи ім. Я. Пстрака, яка орієнтована на різноманітні інтереси та зацікавлення юнацтва. Ця цільова аудиторія із захопленням відвідує музейні виставки, зустрічі з відомими мистцями та отримує можливість безпосереднього спілкування з ними.

Складовою частиною всіх мистецьких проектів, академій було опрацювання та видання буклетів, запрошень, листівок, банерів, афіш, публікацій у ЗМІ. Проведені акції задокументовані у фото- та відеоматеріалах, а створені мультимедійні презентації представляють цікаву та захоплюючу інформацію.

Досконале знання предмету, вміла організація праці учнів та студентів під час проведення академій та уроків народознавства – це те, що характеризує сучасних музейників, як викладачів та організаторів творчих проектів. За свою діяльність у популяризації історико-культурної спадщини серед молоді Музей та окремі працівники установи неодноразово були відзначені грамотами, подяками обласного та міського відділів освіти.

Маємо надію, що задіяна у різноманітних Музейних академіях, проектах, акціях молодь буде відкрита до нових ідей, цінностей, котрі знаходяться і за межами Музею. Будуть освіченими та щиро цінуватимуть культурну спадщину своєї України.

СКОРОЧЕННЯ

НМНМГП ім. Й.Кобринського Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського
КДХІ Київський державний художній інститут
ЛНАМ Львівська національна академія мистецтв

ЛІТЕРАТУРА

1. Архів. Ф. 2. Український Народний Дім у Коломиї. Оп.1. Од. Зб. 74.
2. Статут всеукраїнської громадської організації «Український комітет Міжнародної Ради Музеїв» [електронний ресурс].
3. Вінцензіана: В48 Статті, листи, фрагменти творів /За ред. М. Васильчука. Коломия: Вік, 2008.320с.+8с.іл.

Автори: Баран Р., Каркадим К.