Любов до музики та співів є однією з характерних рис українського народу. Це найдавніші види мистецтва в Україні: під Черніговом знайдено перші музичні інструменти – тріскачі з бивнів мамонтів, які датують віком 20 тис. років!
В українській культурі пісня й поезія були нерозривно пов’язані між собою. Вони супроводжували обряди, ритуали, церемонії, процес праці тощо. Тому пісні поділялися на обрядові, календарно-обрядові, побутові, ліричні, весняного, зимового, літнього циклів, тощо. Жодне свято не обходилось без відповідної пісні. Вони піднімали козацький дух під час походів, розраджували чумаків у їхніх подорожах. Автори народних пісень невідомі, бо цей вид творчості був колективним і передавався з уст в уста.
Говорячи про традиційне українське музичне мистецтво, не можна не згадати про співців-бандуристів, яких також називали кобзарями. Значення цех людей, особливо в дописемні часи, було неоціненним. Адже вони зберігали і передавали знання про минуле, традиції, предків у формі пісень, дум, релігійних співів, казок та переказів, що супроводжувались грою на бандурі, кобзі або лірі.
Важливе місце в українській культурі та самосвідомості займає образотворче мистецтво. Його найдавнішими видами є іконопис, книжкова мініатюра, фрески, мозаїки, що беруть свій початок з часів Київської Русі. Поряд із цим також активно розвивається народний живопис. Українці зображували свій побут та світогляд у картинах («Козак Мамай», «Козак з бандурою»). Окрім цього, життя українського народу за допомогою живопису висвітлювали художники Тарас Шевченко, Василь Тропінін, Ілля Рєпін, Микола Пимоненко, Володимир Орловський, Сергій Васильківський, Микола Самокиш та багато інших.
Культура та мистецтво невпинно розвиваються і в наш час. Зараз в Україні набувають чималого розмаху виставки в галереях, мистецькі аукціони, презентації різноманітних мистецьких рухів та творчих об’єднань.
Формуються територіальні мистецькі художні школи: київська, львівська, одеська, харківська, закарпатська, кримська. Проте, на превеликий жаль, держава не може допомогти та забезпечити його стабільний розвиток. Але все-таки сьогодні молоді митці отримали набагато більше свободи у своїй творчості. Тому мистецтво стало більш різноманітним, неординарним та експериментаторським, а також почало носити універсальний характер. Сучасний українське культурний простір дуже пов’язаний із західноєвропейським, однак він все-таки є унікальним та своєрідним і спирається на давньоукраїнські традиції.
Традиційні форми мистецтва в наш час мають інший стиль та набувають нового значення: з’являються нові види танцю, скульптури, живопису й театру, значний вклад в сучасне мистецтво роблять кіно та відео ігри. Значних змін зазнала й література останніх десятиліть. Після розпаду СРСР, коли цензура була знищена, тематика літературних творів стала набагато більшою та вільнішою, не залишилося заборонених тем, які не можна було б освітлювати. Зник соціалістичний реалізм та «патріотичний» пафос. Але навіть за радянських часів не всі письменники дотримувались цього у своїх творах.
Наприклад, Валерій Шевчук, який писав психологічну прозу та автори «химерної прози» В. Земляк та В. Дрозд. Чималий внесок у розвиток сучасної української літератури зробила інноваційна літературна організація «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск-Балаган-Буфонада), до складу якої входили Юрій Андрухович, Віктор Неборак та Олександр Ірванець. Це об’єднання письменників-постмодерністів яскраво виражали новітні літературні тенденції ХХ ст. Основними рисами стилю угрупування, яке критики називали епатажним, біли карнавальність, культовість та іронія.
Зараз нових відтінків набуває й образотворче мистецтво. До найвідоміших сучасних діячів цього мистецтва в Україні відносяться художниця Тетяна Яблонська, художник Іван Марчук, фотохудожник Борис Михайлов, живописець Тіберій Сільваші, художник Олег Тістол, фотограф, художник та майстер мультимедійної інсталяції Василь Цаголов, живописець та відео-інсталятор Олександр Гнилицький, художник Олександр Ройтбурд, фотограф Арсен Савадов, художник Ілля Чічкан, скульптор Жанна Кадирова.
Отже, сучасне українське мистецтво сильно відрізняється від традиційного. Однак, незважаючи на це, між узвичаєним і сьогоденним є й спільні риси. І багато років тому, і зараз за допомогою мистецтва люди намагаються відобразити дух епохи, основні, найважливіші речі й події зі свого життя та життя усієї нації; привернути увагу до проблем і реалій; показати те, що було би знайоме кожному, що не могло би не зацікавити і не схвилювати будь-якого українця.