Для сучасної молоді дуже важко зробити оцінку естетичної краси того чи іншого витвору мистецтва, оскільки саме поняття естетики в сучасному світі втратило своє значення, поступившись місцем практичності і доступності. Але говорячи про естетичне виховання, ніколи не можна узагальнювати, адже не все суспільство «хворе», навіть серед сучасної молоді завжди були, є і будуть люди, яких можна назвати справжніми цінителями прекрасного.
Головним завданням сучасної освіти (у школі та університеті) є виховання гармонійно розвиненої особистості, і естетичне виховання грає у цьому далеко не останню роль. Для цього необхідно формувати правильні естетичні смаки, розвивати почуття прекрасного, вміння розуміти і оцінювати пам’ятки історії та архітектури, витвори мистецтва, красу рідної природи. І використовувати для цього треба можливості кожного навчального предмета, особливо літературу, музику, образотворче мистецтво, естетику.
Естетичне ставлення до життя потенційно властиве кожній людині, характеризує її як особистість в цілому і не передбачає обов’язкової причетності до мистецтва як професії. Але за певних умов ця якість виступає як психологічна основа творчої обдарованості людини. Вона породжує феномен мистецтва, художнього освоєння світу, знаходить у ньому своє найбільш повне вираження. З цієї точки зору художня культура людства є як би квінтесенцією естетичного ставлення людини до світу. Тому саме залучення до мистецтва є найбільш дієвим засобом пробудження в кожній людині відповідного ставлення до життя.
Естетичне виховання кожної дитини починається в сім’ї. Якщо батьки з дитинства не прищепили дитині потяг до прекрасного, то з неї виросте байдужа, цинічна особистість. Однак пробудження любові до мистецтва насправді не таке важке завдання, як може здатися на перший погляд. Просто цей порив повинен виходити від самих учнів. Без самосвідомості і самовиховання процес естетичного виховання малоефективний. Необхідно, щоб людина сама відчула у собі потребу в естетиці.
Недостатнє естетичне виховання є великим упущенням педагогів, які приховують від своїх учнів справжню красу. Якщо, наприклад, кабінет географії прикрасити фотографіями красивих пейзажів, кабінет літератури – цитатами великих поетів та письменників, кабінет історії – репродукціями відомих картин, то школярі рано чи пізно почнуть вчитуватися і вдивлятися в те, що їх оточує. Відповідно і навчаться з часом цінувати мистецтво.
Діти – це наше майбутнє. Це просте твердження відоме всім, адже від наших нащадків багато в чому залежатиме наше життя в похилому віці. Більш того, від естетичного виховання залежить ще й рівень культурного розвитку країни в цілому, який, на жаль, з кожним днем невблаганно знижується. Тому виховання у школярів гарного естетичного смаку ще з першого класу має дуже важливе значення не тільки для них самих, а й в цілому для держави.
Основними способами залучення дитини до прекрасного є спостереження за мальовничими пейзажами, об’єктами живої та неживої природи, вивчення нових цікавих ландшафтів. Також естетичне виховання школярів передбачає обов’язкове відвідування історичних, краєзнавчих, художніх музеїв, виставок картин,скульптур, фотографій. Таким чином, діти вчаться не тільки цінувати прекрасне, але й створювати щось власними руками. Тому у всіх дитячих садочках, гуртках та школах існують виставки, на яких представлені плоди творчості дітей.
Підбиваючи підсумки, необхідно ще раз нагадати, що естетичне виховання дітей є найголовнішим завданням не тільки для вчителів, а в першу чергу для батьків, які хочуть виростити свою дитину гармонійною особистістю.
Завданням будь-якого педагога і вихователя є розвиток творчих та естетичних навичок, а також художнього смаку дитини. Естетичне виховання впливає не тільки на розум та здібності учня, а й формує повноцінне сприйняття світу маленькою людиною.
Естетичне виховання сприяє збагаченню емоційної сфери особистості ті її чуттєвого досвіду. Воно підвищує пізнавальну активність, впливає на пізнання моральної сторони навколишнього світу і навіть на фізичний розвиток дитини.
Завдання естетичного виховання умовно поділяються на дві групи. До першої належать завдання, спрямовані на формування естетичного смаку дітей і ставлення до навколишнього світу. Розвивається вміння відчувати і бачити красу навколо: у природі, мистецтві, вчинках і людях. Виховується художній смак і потреба в прекрасному. Друга група завдань формує художні вміння в різних мистецтвах: діти вчаться малювати і ліпити, конструювати і створювати різні вироби, співати і танцювати, розвивати свою словесну творчість. Обидві групи дають позитивний результат лише за умови тісної взаємодії.