Впродовж багатьох років патріотизм є об’єктом вивчення таких наук, як історія, політологія, етнологія, соціологія, психологія та інших. Великий внесок в дослідження проблематики патріотизму внесли такі предмети, як психологія етнічних та між групових відносин. Ці дисципліни накопичували досить великий обсяг інформації, що з рештою і дозволило виокремити проблему патріотизму як окремий об’єкт дослідження.
Патріотизм за своєю структурою є багатогранним явищем, що поєднує в собі: любов до своєї Батьківщини; безкорисливу відданість та служіння їй; активну громадянську позицію, готовність відстоювати інтереси держави; гордість за національну культуру та досягнення свого народу; готовність пожертвувати заради вітчизни своїми особистими інтересами, у тому числі й життям.
Сенсом і основними функціями патріотизму є об’єднання держави та збереження нації як цілісної єдності. Патріотизм виступає як рушійна сила для збереження єдності народу, цілісності та недоторканості території, рідної мови, історичних традицій, культури, релігії та інше.
Без любові до Батьківщини, готовності підвищити її благополуччя, оберігання честі та слави, здатності віддати своє життя за свободу та незалежність країни, людина не може бути патріотом своєї держави.
Однією з важливих особливостей патріотизму є його поступове “згасання”, в результаті чого в країні може відбутися процес руйнації єдності суспільства, що в свою чергу може призвести до занепаду культури, традицій, мови, а з часом і повного знищення етносу та держави в цілому. Без єдності народу, патріотичного духу, спільної мети, релігії, мови, традицій і культури, ніяка держава не зможе довго проіснувати.
Адже не буде нічого спільного між людьми, так як відсутній механізм об’єднання, яким в свою чергу і виступає патріотизм. Тому вищій орган влади держави має забезпечити все необхідне задля виховання у народу патріотичних почуттів.
Почуття патріотизму має виховуватися з дитинства. Ще з перших днів життя дитина має чути державну мову, батьки мають поступово ознайомлювати дитину з обрядами, традиціями та культурою свого роду. В дитячих садочках, а потім і школах вихователі та вчителі мають виховувати у дітей любов і повагу до ближнього, щирість, співпереживання, вміння допомагати; дотримуватись прийнятих у суспільстві моральних та етичних норм, протистояти злу без виявлення агресії; почуття солідарності та відповідальності стосовно інших.
Дітей потрібно більше знайомити з історією, культурою, побутом, звичаями народу, влаштовувати різноманітні екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, організовувати зустрічі та вечори присвячені видатним особистостям та інше. Лише за допомогою спільної праці батьків, вихователів, вчителів, педагогів та держави можна виростити справді патріотичне покоління.
Сьогодні наша країна переживає найскладніші часи за роки своєї незалежності. На території нашої держави ведеться справжня війна. Незважаючи на це, рівень патріотизму підвищується з шаленою швидкістю.
Навіть ті українські міста, в яких патріотизм був присутній на зародковому рівні, просто вибухають національною ідеєю. Довгий час наша країна була розділена не лише на правобережну і лівобережну, а й за національною ідеєю.
За часів незалежної України, перша так звана “хвиля патріотизму” була під час “ЄВРО-2012”. Українці тоді пережили футбольну ейфорію, під час якої національну символіку можна було спостерігати усюди. Саме тоді про Україну почали говорити на європейському рівні.
В кінці 2013 року українські патріоти з різних куточків нашої країни зібралися на Майдані задля відстоювання своїх прав та інтересів і демократизації влади. Саме тоді кожен громадянин відчув свою приналежність і місце у “великій системі”. Попри заборони носіння української символіки і викрикування патріотичних лозунгів, справжні патріоти не звертали увагу на ці заборони. Навіть коли за це почали гинути.
Довгі, та надзвичайно тяжкі місяці на Майдані скріпили національний дух українців і спричинили справжній переворот у верхніх гілках влади.
Дуже важливою проблемою під час виховання патріотичних ідей є правильне подання історичної інформації, Саме це являється запорукою успішного вихованню патріотизму народу. Неправедне ведення політики і не підтримки патріотичного духу попередньою владою спричинило до відділення східної частини України і в результаті — воєнних дій.
Зараз на сході проходить війна яка ще більше об’єднала український народ, згрупувала та пов’язала всіх у одну велику родину. Проходять багато заходів по збору речей для військових. Незважаючи на великі втрати вояків, захисників нашої держави та патріотів, кожен вірить у перемогу. Влада намагається справедливо оцінити заслуги кожного громадянина перед країною та державою. Саме тому були видані ордени та нагороди Небесній Сотні та учасникам бойових дій в зоні АТО. Кожен громадянин вірить в перемогу для об’єднання сходу і заходу у одну велику країну — Україну.
Саме завдяки випробуванням, які випали на долю українського народу, підвищився патріотичний дух нації, країна об’єдналась та стала сильною, могутньою державою.
Громадяни нашої країни, де б вони не жили, якою б мовою не розмовляли, вперто демонструють приклади національної єдності. На сьогоднішній день не можна не радіти з того, що у народу спостерігається тенденція до повернення почуття патріотизму та підвищення рівня відданості своїй країні. Покладаю надії що ця позитивна тенденція не згасне так само швидко, як і з’явилась, а навпаки буде розширюватись, міцнішати і укорінюватись.