Ще з давніх літ люди навчилися виражати свої емоції в рухах, які зливалися в єдине ціле – танець. Ще первісні люди, ідучи на полювання виконували бойовий танок навколо вогню, цим вони просили у богів вдалого полювання. До наших днів ці танці дійшли лише з наскальних малюнків.
З часом танець став традиційним і виконувався майже на в сіх святах. Такі видовища стали записуватися в літописах, оспівуватися в піснях. Одні з таких вихідців були Скоморохи, які пропагували народне мистецтво по всій Київській Русі.
Танець, як вид мистецтва, пройшов досить складний і довгий час формування. На сьогоднішній день про народний танець ми знаємо завдяки танцювальним колективам з різних куточків світу.
Ця тема досить близька мені по духу. Ще в дитячому садочку мене мама здала до хореографічної студії, де вже з ранніх літ мені прививали любов до народного танцю, побуту, традицій. Згодом це захоплення переросло в мою професію. Закінчивши училище культури я отримав знання та навики, які допомогли мені в подальшому займатися народним танцем професійно. Багато хто з людей, в даний час, вважає що танець це не професія, а просто захоплення (хобі), яким люди займаються після робочого дня. Але хто, як не народні колективи, будуть доносити та популяризувати звичаї, побут, традиції та культуру наших предків. Разом зі своїм керівником та колегами ми представляємо мистецтво народного танцю не лише в Україні, а й за її межами. Досить дивним для мене було те, що люди за кордоном, народний танець, сприймають краще ніж в Україні. Хотілося б щоб кожен народ гордився, поважав і пропагував свою культуру, побут, та мистецтво.
Вдосконаливши свої знання та навики хочу відзначити, що національний характер народного танцю проявляється в музичній та хореографічній структурі, колоритних деталях, виконавській манері. Народний танець має досить насичену техніку виконання і різноманітні фігури та па. Наприклад: грузинський ансамбль танцю «Сухішвілі» завжди вражає глядача своєю швидкістю та точністю виконання рухів, віртуозністю, запальним духом який повністю передає темперамент грузинської нації.
На закінчення хочу відмітити, що народний танець – це історія та культура народу, яку потрібно зберегти та донести нашому майбутньому поколінню. Щоб було більше педагогів, які не лише вчили рухам та акторської майстерності, а могли б розповісти історію походження рухів того чи іншого народу, колористику та відмінність костюмів,манери виконання. Хочеться в подальшому бачити більше ансамблів народних танців, які будуть пропагувати культуру різних країн по всьому світу.