Особлива роль відводиться миттєвому враженню, ситуації, що відбувається в просторі лише незначний час, але глибоко вражає внутрішній світ митця.
Завдяки розвитку науки й техніки світогляд людей почав змінюватись. Декілька слів про живопис. Були створені нові фарби, що були дешевші та доступніші, почали застосовувати нові пензлі.
Після вивчення Ньютоном структури сонячного променю і той факт, що світло розкладається на сім кольорів. Тобто, зелена трава не є лише зеленою, червона квітка лише червоною, а кожний предмет має безліч відтінків, що міняться залежно від освітлення та того, як падає тінь. Ці та багато інших відкриттів змушували художників шукати нові форми зображування, практикувати свої вміння та знання, випробувати та змінювати загальновідомі канони живопису.
Імпресіонізм зародився у Франції. Роботи групи молодих художників, що представляла новий мистецький напрям, не захотіли виставляти у художньому салоні, критики висміювали їх, публіка не сприймала. Проте з часом імпресіонізм увійде в мистецтво абсолютно рівноправно на рівні з експресіонізмом, футуризмом, кубізмом та багатьма іншими напрямками модернізму.
Представниками імпресіонізму в живописі є Клод Моне, Едуард Мане, Каміль Піссаро
Згодом імпресіонізм проявився і в літературі.
Для імпресіонізму не так важливо, що зображено на малюнку, але важливо як зображено. Імпресіоністи одні з перших почали малювати на повітрі, не допрацьовуючи своїх робіт у майстерні. Художній напрям імпресіонізму базується на фіксації вражень, спостережень та співпереживань.
У мистецтві імпресіонізму, автори творів, пісень, скульптур, літератури та багато інших галузей мистецтв охопивших цей напрям, основною метою та стильовим прийомом вважалося зображення не самого предмету, а саме враження від нього.
Митці імпресіонізму хотіли щоб людина бачила, відчувала та виражала свою думку. Автори мистецтва хотіли підкреслити, що наше бачення світу відбувається через почуття, котре ми здатні змінювати.
Імпресіоністи бачать світ інакше, не таким якій він існує. Вони прагнуть зафіксувати в предметі те, що інші не здатні побачити, і виразити це так, щоб у людини викликати відповідні емоції, такі які відчув сам автор. Але не завжди ці емоції бувають позитивного характеру. Автори відображають правду навколишнього світу чи предмету у своєму творі, якою б вона не була.
Імпресіоністи, як правило не покладалися на розум про це писав К. Піссарро, Огюст Ренуар та інші. Вони покладалися переважно на почуття. Деякі з авторів вважали що саме через бачення світу в науковій ступені, не давало змогу зрозуміти, та відчути те інше, на що робили акцент імпресіоністи. Інакше кажучи, не турбує те, що відбувається у мозку, головне вміння бачити.
Імпресіонізм базується на спостережені, видавання ідей та думок. Автор робить мистецтво відразу, без засвоєння яких-небудь окремих правил. Він може написати картину не до кінця, яка при цьому буде завершена. Також може підробити, співставити, та завершити ті чи інші фрагменти чи усю роботу мистецької картини.
Деякі автори імпресіонізму втілює в шедеври мистецтва не те, що він бачить, не те, що бачать люди, а те, що йому здається в дану мить. Вони відображають побачений світ, так, щоб він викликав враження.
Імпресіоніст-художник відображає свій мистецький напис не цілком, а лише ескіз. Саме тому мистецтво імпресіонізму відображається в образі читача не відразу, воно складується по пазлам у свідомості.
Ліричним імпресіоністам не притаманна епічність.
До художників-імпресіоністів прислухалися порадам, відомі письменники та талановиті митці. Їм допомагали у створенні, та підкресленні особливих деталей у творчих роботах. Імпресіоністи допомагали надати картині тону, відкидаючи при цьому реалістичність. Наприклад відомі слова А. Чехова, яких давав поради братові у створенні легендарної картини. Саме така література, вважали імпресіоністи, допомагала читачу активно сприймати образ, який сам собі домальовує.
Імпресіоністи-живописці теж у свою чергу виділяли мистецтво імпресіонізму у своїх неоднорідних стилях написання картин. Використовуючи мазки, яскраві та не чіткі забарвлення, розмазані контури; таким чином художники-імпресіоністи підкреслювали ефемерність відчуттів від картини. Так Л. Толстой порівнював манеру написання Чехова.
Доволі часто можна спостерігати тісний зв’язок з іншими мистецтвами та творами. Деякі з них дуже схожі та пов’язані, які можливо спутати. Це помітно у творах такого видатного діяча та письменника Михайла Коцюбинського. Він вважав, що його цікавить думка світу за допомогою “кольорового лексикону”. Коцюбинський писав, що “слову” завжди допоможуть “фарби”. Михайло К. створював дуже різноманітні, розвиваючі образи, використовуючи тісне зважання між імпресіоністичним мистецтвом. Яке створювало такий самий ефект вражень дійсності.
Імпресіоністичний образ, використовували митці різного напрямку: реалісти, неоромантики, натуралісти. Найпоширенішими ознаками імпресіонізму набула література символізму.
Техніка імпресіонізму також лежить в основі багатьох навчальних методиках. В навчальній літературі у деяких персонажах можна помітити значні риси імпресіонізму через їхню хаотичну послідовність, світ в якому вони існують в уяві читача можна розділити на різні етапи, які читач сам може усвідомити, та винести для себе в плані навчання. При чому кожен читач може отримати зовсім різноманітні, не зв’язані між собою враження. У кожного читача змінюється погляд на героїв в імпресіоністських творах.
Навіть в наш час мистецтво імпресіонізму має велике значення і популяцію. Воно відкриває людині індивідуальний підхід, нові враження та можливості. Імпресіонізм відіграв не маловажну роль у сучасному та традиційному мистецтві.