Поняття «естетика» вперше по час використовуватися у науці в 18 столітті німецьким вченим О.Баумгартеном. Естетику, загалом, можна розуміти як науку про красиве і прекрасне у всіх сенсах цих слів, про естетичне відношення людини до реальності, яке відбувається у її самосвідомості та різних практичних напрямах діяльності людства. Тільки з 18 століття естетика почала функціонувати як самостійна та незалежна наука.
Предмет естетики, його зміст
Суть науки естетики можна визначити колом тих питань, які вона досліджує:
Естетичне відношення людини до дійсного світу, його зміст, зародження, характеристика різних методів вирішення даної проблеми
Естетична діяльність людства, її суть і характерні ознаки, головні сфери
Естетична самосвідомість та свідомість, її будова, розвиток та існування
Категорії естетичної науки, красиве та потворне, фізичне та духовне, правдиве та брехливе тощо, розвиток їх сенсу, використання у різних «естетичних змістах»
Творчість, мистецька діяльність у всіх її напрямах
Естетична вихованість індивіда і соціуму
Історія естетичної науки, існуючі естетичні твердження, зародження та існування різних понять про красу та прекрасне, становлення естетичної сфери, місце естетики в духовному світі людини
Самі ці підпункти і складають поле предметів естетики, як науки.
Міждисциплінарні зв’язки естетики
У проблемах естетики одне з головних місць посідають методи естетичної діяльності і пізнання і проблема щодо зв’язків естетичної науки з різними духовними елементами.
Естетика має щільний зв’язок з філософією. Одним із доказів цього є категоріальний апарат естетичної науки , де дуже вживаними є такі терміни як «суб’єктивне», «прогрес» та багато-багато інших. Але звичайно не можна вважати естетику і філософію майже однаковими науками. Кожна з них мають свої особливості та специфічні ознаки.
Мається на увазі лише їх взаємодія, під час якої створюється естетичне та філософське світобачення та світосприйняття. Філософія, можна так сказати, надає естетиці певні підходи, спонукає її бачити об’єкти естетиці цілісними, та такими, які мають певні особливі ознаки та властивості. Треба зауважити, що естетика допомагає філософськи формувати певне бачення особистості, його особливості, окреслює внутрішню сутність індивіда, визначає творчі ознаки його характеру та їх зміни за певними принципами та нормами прекрасного. У естетичні науці дуже часто використовуються філософські методи та принципи.
Але одна із найголовніших ознака естетики полягає у тому, що вона має тісний взаємозв’язок з теоретичними та практичними аспектами художньої культури, яка у свою чергу дає естетиці багато нових та свіжих думок та ідей та насищає її різними матеріалами для пізнання духовного світу людини.
Особливість естетичної науки
Особливість естетичної науки в тому, що у неї не існує своєї матеріальної бази та спадщини і через це, вона використовує матеріали інших наук. Говорячи про естетичну науку треба обов’язково згадати про її особливості. Естетична наука вивчає духовні, загальноприйняті людські цінності та ідеали, їх виникнення, розвиток та розповсюдження.
Протягом становлення та розвитку даної науки досить часто змінювалися погляди та ставлення до неї. У Античні часи вона становила частину філософії і створювала картини навколишнього світу, займалася проблематикою поезії, дуже щільно торкалася етики. У Середньовічні часи естетика була одним із підрозділів теології. У період Відродження вивчала проблему взаємозв’язку природи і творчої діяльності. Отже, протягом великої кількості часу проблеми естетичної науки знаходилися у межах певних філософських систем та принципів. Цілковитою правдою є те, що не можна визначити такого періоду розвитку естетичної науки, коли б вона не перепліталася з філософією.
Багато сучасних науковців зазначали, що естетика є вчення про художнє та творче відношення людини до дійсності, які розглядають особливий метод її осягнення, під час чого індивід відчуває та переживає стани ейфорії, радощів, задоволення, гармонії себе із Всесвітом, взаємозв’язок з космосом, дуже активно переймається цим станом, після чого у неї відбувається приплив духовної енергії та духовних сил, особистість внутрішньо збагачується. Якщо казати коротше, то естетика займається вивченням відносин між суб’єктом та об’єктом, їх взаємодії, внаслідок чого суб’єкт досягає абсолютної волі та свободи, а якщо ще стисліше, то естетика є наукою про взаємодію індивіда з Всесвітом.
ВИСНОВОК
Все, що було зазначене вище підтверджує те, що естетика є наукою, яка має багато спільного з філософією, адже зародилася у її надрах, а якщо бути точним, то з такими розділами та галузями філософії як аксіологія і гносеологія. Але не можна не зауважити, що є і певні відмінностями між цими науками. Коли ж, наприклад, філософія займається вивченням законів буття, існування людства та людського мислення, то естетична наука розглядає розвиток мистецтва та творчості, і водночас естетичний смак, ставлення та естетичні почуття.
Естетика має певний зв’язок і з етикою, оскільки мораль є основою естетичного сприйняття людиною реальності та дійсності; також має щільні та тісні зв’язки с психологією, через те, що естетичне бачення дійсності пов’язане з емоційним станом особистості; також пов’язана з історією, педагогікою, соціологією та багатьма іншими науками.
Найкращий зв’язок естетика має саме з мистецтвом, оскільки її засади є основою мистецтвознавства. Предметом естетики є мистецтво, яка зі своєї сторони є наслідком творчості людини. Естетична наука також досліджує відношення до мистецької реальності, відображення дійсності у творчості, а також визначає закони та правила, які керують усіма сферами мистецької творчості. На методологію естетичної науки також мають значний вплив нові технологічні течії та напрями, як ось, наприклад, естетика технологій, побутова естетика, естетика,яка вивчає поведінку тощо.
Отже, естетика є наукою про зміст та твердження усього естетичного, про пізнання естетичного людини, наука про закономірності розвитку мистецтвознавства, та взагалі мистецтва.
Список використаних джерел
Філософський словник. – М., 1998.
Загорівська Г.М. та ін. Естетика: підручник для Вузів. – К., 2000.
Машкевич С.І. Прекрасне і наукове мислення. // Освіта. – 1999. — №3.
Лосев А.Ф. Две необходимые предпосылки для построения истории эстетики до возникновения эстетики в качестве самостоятельной дисциплины // Эстетика и жизнь. Вып. 6. М., — 1989.
Лукач Д. Своеобразие эстетического. Т.1-4. М., 1985-1987.