Перший, він ще називається «до критичний«. Характерним для цього періоду були елементи матеріалізму та діалектики, а саме існування природи, вчення про те, що речі існують поза свідомістю людини. Таким чином, до критичний етап включає спроби пояснити виникнення і причини руху небесних тіл загалом.
Другий період називається «критичний«. Вміщає в себе розроблені І.Кантом теоретичні основи пізнавальної діяльності, що будуються на ідеї активності суб*єкта пізнання. Головна ідея періоду — це критика теорії пізнання,заперечення речей та їх сутності.
Деякі вчені виділяють ще й третій період, «антропологічний», в якому творець класичної філософії з*ясовував питання: «Чи може людина здійснювати своє призначення?». Тобто основною проблемою останнього періоду виступає питання : «Що являє собою людина?». Філософ досліджував гносеологію людини. Звідси, за І.Кантом, людина постає творчою. Тому,чим вона рухливіша, тим глибше її знання і ширше зв*язки з дійсністю.
Основну увагу І.Кант приділяв поняттям прекрасного та піднесеного. До І.Канта природа не бралася до уваги, бо предметом естетики вважалися тільки витвори мистецтва. І. Кант же зауважував, що піднесене стосовно явищ перевивається нами естетично лише тоді, коли ми спостерігаємо набагато перевершувані людину природні сили, але при цьому людина знаходиться у безпеці.
Піднесене являє собою досконалість, поняття пов*язане з безмежністю в просторі, а отже, не може міститися в жодній чуттєвій формі. Піднесене стосується тільки ідей розуму і може як приваблювати, так і відштовхувати. Піднесене філософ розподіляв на два види:
— математично піднесене — охоплює величини, що протяжні у часі та просторі (океан, зоряне небо);
— динамічно піднесене — охоплює величини могутності та сили (катастрофічні сили природи, стихійні лиха).
В обох випадках піднесене перевищує силу людського чуттєвого уявлення. Через це особа відчуває нездатність обійняти його чуттєвим поглядом.
Німецький філософ був першим, хто порушив питання про специфіку прекрасного як естетичного явища. При цьому І. Кант приділяв достатню увагу відмінностям естетичної якості явища або предмета від його чисто натуральної властивості і якості. Тобто, прекрасне для І. Канта— це те, що пов’язане з людськими почуттями, волею, уявленням.
Фундатор німецької класичної філософії класифікував прекрасне за чотирма критеріями:
• якість;
• кількість;
• модальність;
• відношення.
Саме звідси випливають чотири визначення прекрасного. Прекрасне — досконале, пов*язане з формою, воно приваблює всіх.
Піднесене, за І. Кантом, виступає мірилом моральності, тому це поняття потребує високої моральності та розвиненої уяви. Вищим філософ вважає те, що тягнеться до ідеалу. Філософ зазначав, що для творчості потрібен геній, тобто його сферою повинна бути не наука, а мистецтво.
Порівнюючи ці показники, І.Кант стверджував, що піднесене подібне до морального, в той час як прекрасне — до розуму, думок. Тобто, піднесене І. Кант до внутрішнього світу людини відносить більше, аніж прекрасне.
Естетичним філософ називав те, що подобається,і є безкорисливим почуттям. У І.Канта це поняття передбачає серйозність.
Комічне І. Кант не відносив до сфери сміху і образотворчого мистецтва, а розглядав це поняття як протистояння нікчемного і піднесеного. Говорив, що сміх може завести на мить в оману, адже нас розбирає сильніше в ситуаціях, коли треба поводити себе найбільш стримано.
Мистецтву філософ виділив невелике, хоча й важливе місце. В історії естетики І. Кант один із перших розробив класифікацію образотворчого мистецтва. Він пояснював, що кожний вид мистецтва — це окремий вид краси.
І. Кант класифікує мистецтво як:
• словесне — це поезія, яка удосконалює людські інтелектуальні здібності, тренує розум за допомогою забарвлених засобів вираження;
• образотворче мистецтво — живопис, пластика. Скульптуру, вид пластики, І.Кант розглядав як мистецтво почуттєвої істини, яка немає дійти до того, аби твір припинив здаватися мистецтвом. Живопису, німецький філософ, надавав більшу перевагу
• Мистецтво витонченої гри почуттів — це гра звуків і фарб, що гармонізує особистість.
Поєднуючи ці види мистецтв, з*являюься нові види художньої творчості.
Роблячи висновок, можна сказати, що І. Кант пройшов довгий поступовий шлях формування філософських поглядів, на кожному етапі розвитку його думка різнилася іноді навіть переглядалась. Проте І. Кант чітко показав, що сфера естетичного являється самостійною сферою людського досвіду, яка вміщує в себе пізнавальну та моральну діяльності людини, відкидаючи існуючі в ній суперечності.
Накінець зазначу, що засновник класичної філософії І. Кант зробив величезний внесок у зародженні і розвитку естетики, як самостійної науки. Виділив основні види мистецтв, приділив увагу судженням прекрасного і піднесеного, головна його зосередженість була на суб*єктивних умовах сприймання краси.
Отже, філософія Іммануїла Канта стала своєрідним початковим пунктом, який дав поштовх для продовження німецької класичної філософії.