Батько торгував хімічними добривами,а для матері зароблені гроші були задоволенням. Батьки планували зробити з Крістіана дипломата. Мати настійливо прохала його вступити у Вільну школу політичних наук, все ж він так і зробив. Але так і покінчив він з політикою. Замість того, щоб навчатись міжнародному праву та географії, молодий Крістіан витрачав багато свого часу в музеях та навчався майстерності живопису і музики. Після цього він та Жан Бонжак у 1928 році підпорядкували власну галерею, де виставлялися на показ праці Дарена, Матісса, Пікассо, Брака.
Та в ті роки була жахлива криза, тому батько Крістіана, котрий допомагав сину з фінансуванням галереї, розорився, і це підприємництво закрили. Після багатьох негараздів повернення Діора відбувається через 7 років. Друзі порадили йому готувати малюнки для популярних журналів та газет в результаті чого він стрімко набирає популярності. Згодом кутюр’є познайомився з Піге та працює з ним модельєром. Але, нажаль, Крістіана призвали в армію, тому він був змушений втретє починати все з нуля, а саме малюнки в журнали і газети та робота модельєра.
У 1947 році Діор, нарешті, показує своє справжнє обличчя та натуру. Його перший показ одягу проходив на авеню Монтень в особнячку підчас відкриття будинку моди Dior. Спідниці до щиколотки, прямі, або широкі, затягнуті талії, маленькі круглі плечі – основні показники його першої колекції. На перший погляд, новий стиль, названий new look, повинен був злякати людей, які за роки війни звикли до квадратних піджаків та коротких спідниць, але сталося все навпаки.
Парижанки, які втомилися від вбогості та обмежень, із захватом відгукнулися на колекцію. Несподіванкою було те, що пуританська на ті часи Америка відгукнулася протестом. Американські кутюр’є зреагували дуже різко. Крістіана звинуватили в спотворенні жінок.
І все ж, коли Діор став еталоном моди, його і далі продовжували звинувачувати у смертних гріхах. Та в відомого кутюр’є було своє правило: «Краще нехай тебе схиляють на першій смузі, ніж приділяють два рядки похвали на останній». І це правило завжди було актуальним і вірним. В 1947 році газети привернули увагу покупців та світ Високої моди тим, що не змогли підтвердити свою думку яка заключалась в тому, що ті силуети, які ввів Діор, насправді є поганими. «Жінки відчули своїм вірним інстинктом, що я не тільки хотів їх зробити більш красивими, але і більш щасливими», — пояснював Діор.
Так, того ж року його нагородили Оскаром Високої моди. З 1947 по 1957 роки Крістіан шокував всіх, адже придумував дві колекції на рік. Його назви ліній були досить оригінальні: «Тюльпан», «Циклон», «Віночок», «Вертикаль». Глядачі тремтіли і завмирали на кожному його показі. Кожна сукня, виготовлена його стараннями, називалась по-своєму, сюжет показував світ,якого він цінував по достоїнству: музеї, театр, література, Париж, опера. Та керування таким Будинком моди для покупців з елітних кругів не догоджало вмінню Крістіана вести справу.
Після тривалих роздумів кутюр’є вирішив започаткувати в своїй колекції відділ хутра та створити підприємство «Духи Діор». «Досить відкрити флакон, щоб виникли всі мої плаття, а кожна жінка, яку я одягаю, залишила за собою цілий шлейф бажань. Парфуми – необхідне доповнення особи жінки, це завершальний акорд для плаття, це троянда, якою Ланкре підписував свої картини», — таким було пояснення Крістіана.
Вперше він відкрив для парижанок унікальний запах «Міс Діор», а згодом були вже «Діорама» і «Діоріссімо». В скорім часі підприємство кутюр’є почали випускати корсети, сумки, краватки, рукавички. У 1953 році Діор доповнює свій стиль модним взуттям з допомогою Роже Вівьє, який був дуже відомий у США. Саме взуття було тим самим заключним «штрихом» в досконалості. Так, до середини 50-х Крістіан очолив колосальну імперію моди, яка була на перших місцях у світі розкоші.
У 1950 році Діор нагороджується орденом Почесного Легіону. Сама королева Англії запросила його пред’явити якусь колекцію в Лондоні. Незабаром Діор починає активно працювати і для світу кіно. Його одяг бере участь у таких фільмах як «Любовні листи» Клода Отан-Лара, «Мовчання золото» Рене Клера і т.д. Однак самою влучною його працею Крістіан називає співпрацю у фільмі «Паризький вальс» Марселя Ашарі.
Крістіан Діор мав надзвичайний талант до педагогіки. Він відразу оцінював роботи дизайнерів-початківців. Також Діор відшуковував здатність до чогось оригінального та незвичайного серед дизайнерів та намагався допомогти їм здобути славу . В 1955 році він зустрівся з Івом Сен-Лораном. Крістіан відразу замітив в ньому талант і згодом призначив новачка власним заступником.
Отже, якщо інші популярні імена Високої моди є синонімами стилю, то Крістіан Діор залишається вираженням чогось надзвичайного в моді та здатністю до відновлення. «Діор» — і тепер залишається лідером серед багатьох Будинків моди, і є надзвичайно відомим серед мільйонів жінок.