Свідомість є важливим утворенням, яке сформувалось в процесі суспільного розвитку, завдяки праці як основного виду діяльності та спілкування. Розум є головною частиною свідомості, завдяки чому засвоюються знання. Без знання не може існувати свідомість, тому що для того, щоб щось усвідомити потрібно включити це у свою базу знань. Свідомість проявляється не лише у знаннях про об’єктивний світ, а й у власному оцінному та практичному ставлення до нього. Свідомість визначає, що з об’єктів, їхніх властивостей та зв’язків є самим значущим та важливим для людини та суспільства. Це створює умови для цілеспрямованої діяльності.
Свідомість є своєрідними мостом, бар’єром між зовнішнім та внутрішнім світом. Її важко пізнати та описати, але проявляється вона насамперед у трудовій діяльності , присутня в творчості, образах сприймання. Особистість є поняттям, що відображає соціальну природу людини, оцінює її як індивіда, який існує і розкривається в соціальних відносинах, спілкуванні та предметній діяльності. Особистість виконує певну роль у суспільстві і відповідно займає свою позицію в ньому.
Саме поняття особистість характеризує сутність людини в соціумі, яка має свою систему соціально значущих особливостей, що дозволяє віднести людину до членів тієї чи іншої спільноти.
Особистість, людина як суспільна істота формується завдяки зовнішнім та внутрішнім чинникам. Першим чинником що відіграє важливу роль у становленні особистості це вплив на свідомість людини. Цей вплив містить у собі певні знання, переконання та погляди, які в майбутньому будуть організовувати вихованця, впливати на його вчинки, формувати впевненість у тому, що певний тип поведінки корисний для нього та соціуму. У нашому суспільстві на теперішній час переважають демократичні риси.
Взаємини між людьми повинні будуватися на принципах гуманізму, рівності між усіма соціальними верствами населення, доброти, людяності, тощо. І кожна особистість може виконувати певну роль та приносити користь, коли її діяльність буде спиратися на свідомість та переконання. В людини мають бути сформовані чіткі переконання, слово і діло мати єдність, потрібно їй проявляти громадську активність без користолюбства.
Особистість має бути залучена до певних культурних, суспільних та історичних відносин і т. д. Такі риси характерні для сформованої свідомої особистості. Свідомість включає в себе єдність форм людського пізнання, її переживань та відчуттів. Психічні процеси, стани, властивості людини( пам’ять, відчуття,нахили, мислення, мрії, наполегливість, тощо) є різноманітними проявами свідомості. Але це далеко не всі риси, які визначають свідому особистість. Щоб їх сформувати, потрібно чинити певний вплив на свідомість, створити сприятливі умови для усвідомленого використання знань у щоденному житті.
Свідомість є внутрішньою сутністю людини. Вплив на свідомість — це вплив на розум і почуття людини. Звичайно, що формування морально свідомої особистості розпочинається із самого дитинства. Дитина перебуває перед величезним впливом оточуючого середовища і наслідує поведінку близьких її людей. Щоб сформувати морально свідому особистість доцільно правильно організувати виховання із самого раннього віку.
Насамперед слід сформувати в дитини чітке розуміння правильних норм поведінки – певних шаблонів, зразків поведінки у різних життєвих ситуаціях, того, що необхідно робити для здійснення узгоджених дій між членами соціальних груп. Під нормами моралі розуміють правила поведінки людей, які відображають у своїх діях уявлення про добро і зло, достоїнства, справедливість та несправедливість, честь, обов’язок, тощо. Ці норми будуть діяти лише в тому випадку, коли виникнуть внутрішні переконання, забезпечені суспільною думкою та впливом.
Щоб виховати у дитині певну якість, потрібно добре та зрозуміло пояснити значення цієї якості. На другому етапі відбувається формування емоційних переживань, почуття, необхідної поведінки. Це може виникнути тоді, коли ідея, усвідомлена вихованцями, продемонстрована у хвилюючих і яскравих образах. До основних методів формування свідомої особистості відносять словесні методи — бесіди на етичну тематику, роз’яснення, диспут), методи прикладу (переконання, пояснення, навіювання і т. д.)
Етична бесіда належить до методів словесно-емоційного впливу. Предметом бесіди є морально-етичні проблеми. Завдяки цьому методу у дитини формуються правильні оцінки, судження відповідних проблем у ситуаціях, а також з’ясовується значення та сутність конкретних вчинків. Досить важливо для вихователя побудувати проблемний характер бесіди, у якому присутня боротьба різних поглядів, ідей і щоб ситуація відповідала віку дитини та їх емоційному досвіду. Метою етичної бесіди є спільне з дітьми правильне, раціональне вирішення проблеми, яка обговорена та визначення програми подальших дій.
Основною функцією методу розповіді є формування в дітей правильних моральних понять та вдосконалення знань з правильної моральної поведінки. Хороша емоційна розповідь може вплинути на поведінку дошкільника, спричинити позитивне емоційне ставлення до вчинків, збагатити їхній моральний досвід.
Метод роз’яснення використовують у випадках, коли необхідно вплинути на почуття та свідомість через пояснення нової норми. Для молодших дітей використовуються простіші прийоми роз’яснення – «Так у нас потрібно робити» і т. д. Для старших дітей слід пояснити суспільне значення понять моралі, виробити мотивацію до певного вчинку.
Дискусійні методи сприяють висловленню власних переконань чи поглядів, обміну різними думками. Вони спонукають дітей до пошуку вирішення проблеми, залучають до глибоких роздумів.
Переконання є потужним впливом на формування свідомої особистості. Переконання чинить свій вплив на свідомість, життєвий досвід та почуття дітей, формуючи свідоме ставлення до норм поведінки та дійсності. За допомогою переконань значно збагачується світогляд дитини. Важливо, щоб людина, яка переконує, дійсно вірила в те, в чому збирається переконувати. Ефект впливу переконань залежить від авторитету вихователя в очах вихованців. Він має подавати приклад своєю власною поведінкою.
Інформація повинна висвітлювати факти об’єктивно та мати яскраву форму викладу, щоб привернути увагу дітей. Також переконання має бути сформоване доступною для сприймання дітей мовою та пов’язане з практикою. Вплив потрібно здійснювати не тільки на розум а й на почуття дитини, навчити її відстоювати істину, справедливість, щирість, миролюбство та ін. Досить важливим є і сам приклад вихователя, адже він здійснює вплив на першу сигнальну систему, на відміну від слова, яке діє на рівні другої. Приклад дорослого дає шаблони, зразки поведінки, наслідування, що формує почуття, свідомість, переконання і згідно цього – формує поведінку та активізує діяльність.
Отже, як ми бачимо, що формування свідомої особистості розпочинається з дитинства. Зразки поведінки, уявлення про світ, суспільну діяльність, формується за впливом навколишнього оточення дитини з самого народження. Тому досить важливим є правильно здійснювати виховний вплив на дитину, оскільки від того, як буде сформована свідомість особистості, залежить наше майбутнє і майбутнє людства взагалі.