Серед синонімів до цього слова можна виділити наступні: непогано, як слід, як повинно бути, сильно, доречно. Виходячи з цього, одразу слід відмітити той факт, що “добре” та “потворне” виступають протилежними характеристиками явищ, що мають місце в об’єктивній та суб’єктивній реальності особистості. Отже, взаємозв’язок просліджується лише в протилежності. Дані поняття виступають як протилежні боки однієї монети.
У випадку, коли розгляд поставленого питання перенести у зовсім іншу площину, у сферу людської свідомості, світосприйняття та філософії, то трактування постане зовсім в інакшому світлі.
Добре відомим фактом у психологічній науці виступає те, що сприйняття об’єктивної реальності кожною особистістю — суб’єктивне. Тобто, скільки людей, стільки і варіантів реальності існує у світі. На основі цього, не важко зробити висновок про те, що поняття доброго та потворного у кожної людини своє. Те, що для однією людини буде беззаперечно добре, для іншої може бути нейтральним, або, взагалі, потворним. Одна й та сама річ або явище об’єктивної реальності буде характеризуватись позитивно або негативно в залежності від того, хто сприймає.
Суб’єктивне сприйняття особистістю світу залежить від багатьох факторів: найближчого соціального оточення, виховання, моральних установок, характеру, індивідуальної значимості явища, освіченості, рівня інтелекту, соціального статусу тощо. Тобто, не можна однозначно про те, чи буде конкретний об’єкт сприйматись окремо взятим індивідом добрим чи потворним.
Виходячи з попередніх міркувань, однозначно можна сказати про те, що все у світі, включаючи поняття “добре” та “потворне” є відносним. Про жоден об’єкт зовнішнього світу не можна остаточно сказати, що він відноситься до категорії “добре” або “потворне”, адже, знайдеться принаймні один індивід для якого все буде навпаки. Крім того, можливим виступає те, що ряд об’єктів, що одним індивідом класифікуються як такі, що належать до різних категорій, іншим можуть відноситись лише до однією і при цьому, об’єкти можуть бути абсолютно протилежними або, навіть, суперечливими.
В такому випадку, взаємозв’язок між “добре” та “потворне” постає зовсім з іншого боку, він тісніший, ніж може здатися на перший погляд. Якщо для кожного індивіда, названі категорії можуть вміщати в себе різні явища та виступають виключними, індивідуальними, то це вказує на складний взаємозв’язок, коли одна категорія не є аксіоматичною, вона допускає у собі іншу і навпаки. Тобто, все “добре” містить в собі частку потворного і навпаки, все “потворне” містить у собі щось добре. Отже, кожна категорія є повноцінною, якщо припускає наявність в ній невеликої частки протилежної.
Найкращою ілюстрацією такого взаємозв’яку виступає мистецтво. Саме у мистецтві, найкращим чином відображається взаємозв’язок “доброго” та “потворного”. Грань між цими двома поняттями настільки розмита, що її наявність починає викликати сумніви. Наприклад, хтось може назвати картину, написану Сальвадором Далі у 1956 році “
Содомське самозадоволення невинної діви” доброї, прекрасною та величною, а хтось навпаки — потворною, поганою, розпусною і т.д.
Крім того, одна й та сама особистість може поділити цей один об’єкт, конкретно дану картину між двома категоріями, тобто, визнати, що вона добре написана, мазки довершені та виважені, кольори підібрані бездоганно, проте зображенне на картині є абсолютно потворним. Це виступає ще одним підтвердженням того, що поняття “добре” та “потворне” — відносні.
Крім того, слід зазначити важливий факт — категорії “добре” та “погане” часто визначаються соціумом. Тобто, якщо більшість людей вважає якийсь об’єкт, явище, діяльність і т.п. добрим, то це стає таким, навіть, якщо є незгодні з таким положенням речей. Часто, таке можна прослідкувати у літературі або кіно. Якщо певна кількість людей, що вважаються кваліфікованими у даному питанні визначають, що та чи інша книга або фільм є добрими, то більшість погоджується з наданою категорією та приймає її як власну точку зору.
Хоча, таке прийняття не означає, що особистість саме так бачить об’єкт про який йдеться мова. Таке прийняття може бути зумовлене конформністю — особистою рисою індивіда, що вказує на схильність до прийняття точки зору більшості. Отже, один індивід може поєднувати у собі чужу та власну точку зору, тобто, всередині власної психічної реальності будувати складний взаємозв’язок між категоріями “добре” та “потворне”.